Відчепіться від Мбаппе – він провів топовий дебютний сезон у «Реалі»
В їхній парі з Вінісіусом хтось має бути Роналду, а хтось – Бензема.
«З Мбаппе все поламалось», «з Мбаппе немає балансу», «Мбаппе все зруйнував», «а от «ПСЖ» без Мбаппе вийшов до фіналу Ліги чемпіонів», – лише невелика вибірка того, що переслідує Кіліана останнім часом на тлі не дуже вдалого сезону «Реала».
Це вкотре змушує акцентувати на тому, що причина проблем команди – не через француза, а через інших дійових осіб, які завадили йому плавно адаптуватися. Ви можете підтримувати думку, що головним винуватцем є Карло Анчелотті. Можете апелювати, що це все Флорентіно Перес та стратегічні прорахунки його менеджменту.
Однак навряд можете заперечувати, що при детальному аналізі сезону Мбаппе уся нищівна критика – це гіперболізація та необ‘єктивність. Займатися глибинним пошуком очевидного все ж не буду, а просто наведу два факти:
• Кіліан перевершив показник результативності Кріштіану Роналду (42 голи проти 33) серед новачків у дебютному сезоні за клуб – з купою класних індивідуальних м‘ячів;
• Кіліан побив рекорд Івана Саморано, який тримається з 1992-го (37 голів).
• Кіліан став володарем «Золотої бутси» цього сезону.
І це, нагадаю, після невдалої осені, де інтеграція давалася так складно, що критика навпаки була заслуженою. І це, нагадаю, на нерідній позиції центрфорварда, до якої француз продовжує звикати. І це, нагадаю, в одному з найбільш кризових «Реалів» останніх років.
Тому деякі висновки частини вболівальників можуть бути хибними. Взяти хоча б тейки про те, наскільки кращим стало «ПСЖ» та наскільки гіршим став «Реал». Це ж актуально лише в контексті певного відрізку часу, бо так зійшлись обставини. Досвід на дистанції натомість демонструє, що гравців схожого індивідуального рівня не треба обмежувати, а навпаки – будувати навколо них команду.
Історія циклічна.
Згадайте той самий дебютний сезон Роналду. «Вершкові» також програли все, що можна, а їм пророкували долю першого «Галактікос». Проте згодом все розвернулось в протилежну сторону. Є взагалі сенс переповідати досягнення «індивідуаліста» Кріштіану, під якого підлаштовували ледь не все у клубі?
Чому тоді раніше часу списувати «індивідуаліста» Мбаппе?
Доцільною у цій темі є хіба що дискусія, що у «Реалі» прямо зараз – два таких індивідуалісти. І, здається, ні Кіліан, ні Вінісіус Жуніор не готові відступати на другий план попри відносно хороші стосунки між собою.
Повертаючись до періоду «індивідуаліста Роналду» не можна не провести паралелі. Гарет Бейл чи Іско = сьогоднішній Родріго, який не замахується на статус зірки та смиренно виконує свою роботу. А от далі розподілення тріо атаки не сходиться.
У Кріштіану поруч завжди був Карім Бензема. Напарник мрії, не інакше. Француз отримав роль декою/робочої конячки/піднощика снарядів, називайте як хочете – і став одним з найкращих у цій справі.
Проблема сьогоднішнього «Реала» та сьогоднішньої пари Мбаппе/Вінісіус у тому, що кожен з них хоче бути для команди Роналду – але хтось один має бути для команди Бензема. По-іншому це, напевно, не працюватиме.
Нехай формальної боротьби за слоти Роналду/Бензема немає, але на підсвідомому рівні у клубі всі все розуміють. Тож, Хабі Алонсо, тримай перший виклик.
Або продовжуй нести хрест Анчелотті з марними спробами поєднати цих гравців на поле, або… проявляй характер та йди на радикальні кроки з вимогою позбавитись когось з двох «Роналду» заради нового «Бензема». Як показує поточний сезон, менше шансів явно не у Мбаппе.
Фото: Canales Carvajal/Alamy Live News, Matthieu Mirville/DPPI, Cesar Cebolla/PressInPhoto
Другие посты блога
