Йовичевич знищує свою бездоганну репутацію переходом в «Шахтар». Він кидає «Дніпро-1»

Тепер цей шлейф – частина кар’єри.

З великою впевненістю можна сказати, що найгучніший тренерський перехід УПЛ цього року на фінішній прямій. Ігор Йовичевич пішов з «Дніпра-1» і за крок до того, щоб очолити «Шахтар».

Якщо уявити стерильні умови, де тренер обирає свій шлях лише за результатами команд, то це цілком логічний перехід. Тренер третьої команди чемпіонату стане керувати в першій, замість Ліги Європи та Ліги Конференцій – Ліга Чемпіонів, зарплата теж очевидно стане більшою на порядок. А на запитання «Навіщо це самому «Шахтарю» можна відповісти навіть окремим матеріалом.

То що тут не так?

Тут треба зробити невеличкий відступ. Ігор Йовичевич всю свою кар’єру будував собі репутацію відкритого та чесного спеціаліста, якого люблять журналісти та вболівальники. Хорват, який вивчив українську мову і на прес-конференціях розмовляє не матеріями «бій-біжи-перемагай», а детально пояснює ту чи іншу історію. Таких людей в нашому футболі мінімум, тому кожен новий такий випадок виглядає свіжим ковтком повітря. 

Але від того як переходить Йовичевич - його репутація отримала сильний удар. 

Ні, звісно, коли він очолить «Шахтар», то вочевидь дасть емоційний коментар про мрію, про бажання зіграти в Лізі чемпіонів та про новий виклик в кар’єрі. І зробить це так, що цьому навіть захочеться повірити. І повірили б, якби скрізь погано зачинені двері не просочувалася отруйна для його легасі інформація.

Ігор Йовичевич сам себе підставив. Він так смачно говорив про відданість, що тепер це б’є прямим наведенням в нього.

Йовичевич насправді подарував приклад для дуже цінного уроку – який треба спробувати засвоїти. Нам треба вивчитися відрізняти справжню відвертість публічної персони від красивої акторської гри. Допоки Йовичевичу приходили пропозиції від посередніх європейських команд – він відмовлявся, бо в «Дніпрі-1» умови були кращими. І це нормально – як і те, що він за такою логікою потім обрав «Шахтар». 

Ненормально зовсім інше. Коли усні домовленості з «Шахтарем» були ще навесні, але тренер переконував «Дніпро-1», що це лише чутки.

Ненормально, що влітку Йовичевич, вже маючи пропозицію від «Шахтаря», вів перемовини про продовження контракту з «Дніпром-1», який закінчувався наприкінці червня. У клубу була опція автоматичного продовження на рік, але вона через сумнозвісне правило ФІФА не мала сенсу, якби тренер підтвердив, що хоче піти. Хорват погодився залишитись. Йовичевич не просто пролонгував контракт, він встиг відмовитися від декількох трансферів, які пропонував клуб. Навіщо?

Ненормально, коли інформація про перехід в «Шахтар» стала публічною, Йовичевич та його тренерський штаб перестали відповідати на дзвінки з «Дніпра-1», хоча початок тренувальних зборів вже через тиждень. 

Як би я не хотів натягнути сову на глобус, але в мене не виходить побачити за цієї інформації відкритого та чесного спеціаліста. Видно лише людину, яка отримала більш вигідну пропозицію і вирішила зробити все, щоб вона стала реальністю.

Навіть якщо для цього треба було підставити свій попередній клуб, хоча можна було про все домовитися заздалегідь. Часу у Йовичевича було достатньо – декілька місяців. Але він обрав той самий момент, коли тепер «Дніпру-1» буде важко знайти нового тренера та встигнути підготуватися до сезону. 

Таке життя. Втім, удар по репутації – це також не смертельна історія. З нею можна жити, працювати, бути успішним. Робота Йовичевича в «Шахтарі» не буде залежати від того, наскільки він чесно розмовляє з журналістами та вболівальниками. Вона буде залежати від його тренерських вмінь та вміння донести потрібні речі своїм футболістам.

Хоча є і нюанс. Взимку 2020 року «Дніпро-1» пішов на перерву на останньому місці. Доля Йовичевича була туманною, а клуб реально розглядав можливість його відставки. Але Ігор зміг переконати керівництво у майбутній успішності свого проекту. Завдяки своїй репутації та вмінню красиво говорити про великі речі зокрема.

Тепер такої опції у нього вже не буде. Сподіваюся, Йовичевич це теж розуміє.

Як справи у Коломойського: мовчить з 24 лютого, але перебуває в Україні, втратив понад третину статків

Фото: Сергій Козін