Він бере медалі в абсолютно всіх запливах. Крипак – найтитулованіший паралімпієць в історії України
Уже 10-разовий чемпіон Паралімпіад.
Уже 10-разовий чемпіон Паралімпіад.
Всього двох Паралімпіад вистачило плавцю Максу Крипаку, аби стати найтитулованішим паралімпійцем в історії України. В Токіо він вдесяте став паралімпійським чемпіоном. Добитись такого результату поки не вдавалось жодному іншому українцю.
Розповідаємо про Макса та його численні здобутки, які уже зробили з нього легенду світового параплавання.
В Токіо та Ріо Крипак взяв медалі в усіх запливах, де брав участь, та встановив два світових рекорди
Крипак – 5-разовий чемпіон світу та 10-разовий чемпіон Європи. І йому всього 26. Він хоче повторити славу кумира Майкла Фелпса, найтитулованішого олімпійця в історії. Поки все по плану.
В Ріо, де Крипак тільки дебютував на Паралімпіадах, йому одразу вдалось взяти вісім медалей – п’ять золотих і три бронзових. Тріумфував Максим у фірмових 100 та 400 м вільним стилем і 100 м на спині, в яких не раз перемагав на міжнародних першостях до цього, а також на 50 м вільним стилем і в естафеті 4х100 вільним стилем.
В Токіо уродженець Харкова подвоїв колекцію паралімпійського золота, перемігши в тих же 100 та 400 м вільним стилем і 100 м на спині, а також в 100 м батерфляєм і 200 м комплексним плаванням. До золотих нагород Крипак додав срібло в 50 м вільним стилем і бронзу в 4х100 естафеті вільним стилем.
І в Ріо, і в Токіо Максим виходив на п’єдестал після кожного запливу, в якому брав участь. При цьому в Японії атлет встановив також два світових рекорди – у 100 м батерфляєм (54.15) та 100 м на спині (57.19). Тенденція підказує, що в Парижі хлопець може виступити ще краще.
Поза Паралімпіадами досягнення Крипака вражають не менше. На світових першостях він п’ять разів ставав чемпіоном та один раз брав срібло ЧС. Все це впродовж одного 2019 року. На чемпіонатах Європи у харків’янина десять тріумфів та чотири срібла у 2018 та 2020 роках.
У Крипака вроджена вада опорно-рухового апарату – права нога коротша лівої. Через це й почав займатись плаванням
У параплаванні Максим виступає у класі S10. Тут змагаються спортсмени з мінімальними недоліками функціонування ніг або ампутованими ступнями чи кінцівками нижче коліна. Крипак відноситься до перших – він народився з правою ногою, яка коротша лівої.
«Також ступню зовсім не відчуваю. Ходжу самостійно, але з дискомфортом. Постійно відчуваю біль», – розповідає Максим.
Ці проблеми з часом почали давати ускладнення на спину, тому лікарі порадили батькам хлопця віддати його на плавання. Так з шести років Крипак потрапив у свою стихію. При цьому спочатку він займався у звичайній секції – батьки не хотіли, щоб син почувався вирізненим.
«Було важкувато, в мене все ж є обмеження. Але завдяки тренерам і батькам все вдавалось», – пригадує він.
Вдавалось непогано – ще в дитинстві Максим почав здобувати перші медалі, а в юності продовжив. Але з дорослішанням успішність результатів почала просідати, і Крипак почав роздумувати про відхід з плавання. Поки не дізнався про параплавання, перейшовши в яке почав швидко прогресувати.
Так у 2015-му, за рік до Ігор в Ріо, він потрапив у паралімпійську збірну України.
За дві Паралімпіади Крипак уже заробив понад 1 млн доларів. Цими грошима намагається віддячити батькам
Сума могла б бути майже вдвічі більшою, але починаючи лише з цієї Паралімпіади держава винагороджує її українських призерів такими ж преміями, що й олімпійців. Це 125 тисяч доларів за золото, 80 тисяч – за срібло, та 55 тисяч – за бронзу.
Таким чином за успіхи в Токіо Крипак отримає 760 тисяч доларів. Тоді як за виступи в Ріо, де Максим взяв на одну медаль більше, йому виплатили лише 278 тисяч доларів (по 40 тисяч за п’ять золотих медалей та по 26 тисяч за три срібних).
Плавець говорить, що в першу чергу цими грошима допомагає батькам, які впродовж кар’єри сина всіляко намагались підтримувати його фінансово й навіть брали кредити та позичали у друзів.
«Вони – мій пріоритет. Я завжди буду їм допомагати. Адже скільки вони вклали у мене фінансів, скільки зазнали душевних витрат – неможливо порахувати. Тож буду намагатися компенсувати».
Фото: Kenjiro Matsuo, Pavlo Bagmut
Другие посты блога
