Анчелотті може більше нічого не виграти з «Реалом», але він – найкращий тренер клубу у ХХІ столітті
Сергій Барановський – про потенційний відхід Карло.
Закінчення співпраці Карло Анчелотті та «Реала», схоже, близьке до того, щоб стати фактом. Італієць став ідеальною ілюстрацією того, що застереження «двічі в одному річку не ввійдеш» – працює не завжди. Особливо, якщо ти ідеально підходиш для цього місця, а у випадку Карло було саме так.
Анчелотті – представник старої школи італійських алленаторе, яких на топрівні залишилось фактично двоє: він та Клаудіо Раньєрі. Це те покоління тренерів, яке навчилося вгадувати забаганки своїх президентів та робити результат із тими футболістами, яких хоче власник клубу. Власне, Раньєрі цього сезону робить те саме.
Анчелотті виявився не просто готовим до роботи з Флорентіно Пересом, вся його карʼєра наче вела до цього. Розпочинав Анчі в Серії А 1990-х, де кожен другий президент був «міні Пересом» – хотів зібрати дрімтім та виграти усе на світі. Таким був одіозний Калістро Танці у «Пармі», таким було могутнє сімейство Аньєллі в «Юве» та епатажний Сільвіо Берлусконі в «Мілані». Карло вмів знаходити підхід до кожного.
Не дивно, що його згодом зовсім не лякала співпраця зі Романом Абрамовичем у «Челсі», Нассером Аль-Хелайфі у «ПСЖ» чи Улі Геннесом в «Баварії». Що там казати, Карло навіть готовий був сісти за один стіл із Ауреліо Де Лаурентісом у «Наполі».
Анчелотті став ідеальним тренером, для тих, хто має гроші і хоче отримати максимальний результат без довгих перебудов. Звісно, не завжди це вдавалося, але у випадку з «Реалом» стався ідеальним метч. Згрубша їхні відносини з Пересом можна порівняти із стосунками Ахметов-Луческу в найкращі часи: я вам найкращу глину, а ви мені найкращу ліпнину із неї. Мірча, між іншим, теж родом із тієї Серії А 1990-х.
Сила Карло Анчелотті, звісно, не лише у вмінні підлаштовуватися під бажання президента, але й у роботі з гравцями. Він найкраще у світі навчився перетасовувати наявні комбінації футболістів таким чином, щоб кожен показував гру найкращого рівня. Знаменита тактична «ялинка» Карло з'явилася у «Мілані» не тому, що він шукав особливий спосіб зламувати оборону суперника, а тільки від того, що потрібно було знайти місце на полі Андреа Пірло. Рівно за тим самим принципом італієць цього сезону чаклував над своєю атакувальною четвіркою Віні, Родріго, Джуд, Мбаппе, щоб всі були задоволені, для нього це було далеко не вперше.
Прийшовши у «Мадрид» в 2013 році, Анчелотті мав вирішити, як поставити одночасно на полі Гарета Бейла, найдорожчого гравця світу, який щойно прийшов, та Анхеля Ді Марію, який вже був в команді та займав позицію правого вінгера. Методом спроб та помилок Анчі знайшов вихід у системі 4-3-3. Тоді ми всі побачили велике атакувальне тріо BBC, а Ді Марія провів один з найкращих сезонів у карʼєрі, граючи в центрі поля, поруч із Модричем та Хабі Алонсо. Так італієць здобув для Мадрида «десіму».
В наступному сезоні він набрав 92 очки в чемпіонаті, що майже завжди гарантує чемпіонство, але тоді «Барса» провела свій останній великий сезон. Все, що було потім, можна було б назвати спадщиною Анчелотті: звільнення Карло, прихід Зідана, який був його помічником, три поспіль ЛЧ та вражаючі сезони Кріштіану.
Навряд чи за раз Перес вважає те рішення помилкою, але він вміє давати другий шанс. Карло сам напросився у «Реал»: «Насправді я сам їм зателефонував. За рік до цього я дзвонив їм, щоб дізнатися, чи є у них гравці, доступні для «Евертона», ми взяли Хамеса Родрігеса. Наступного сезону я почув, що «Реал» шукає тренера, і в розмові з клубом сказав, що їм потрібен хороший наставник», – зізнався італієць.
Він знав як вивести Вінісіуса та Родріго на новий рівень, бо вже неодноразово робив це із Кака та Алешандре Пато.
У свій другий термін італієць знову із першого сезону взяв ЛЧ, довівши, що «Реал» може перемагати і без Кріштіану. Саме під час другої періоду Карло остаточно сформував образ непереможного «Реала», який без Роналду готовий дотискати суперників. Головним героєм може стати будь-хто: хоч Антоніо Рюдіґер, хоч Андрій Лунін або Хоселу, варто Карло тільки підняти свою брову.
Анчелотті став для «Реала» покращеною версією Вісенте Дель Боске, який вмів усе те саме, але був не надто представницьким для «галактікос». Анчелотті не просто гарний психолог, він ще й тренер-зірка, який може давити авторитетом на своїх гравців, медіа та суперників.
Карло ніколи не займався пошуком якогось особливого стилю гри, не грався у тактичні майндгеймс із суперниками, а просто давав зіркам грати у їхній найкращий футбол – це те, що було потрібно «Мадриду», його вболівальникам та президенту.
Він точно знав: якщо Перес когось захоче – він буде в «Реалі». А завдання Анчелотті зробити так, щоб на «Бернабеу» зірки почувалися найкраще – це і зробило його найкращим тренером вершкових в ХХІ століття. І він надовго залишиться з цим званням, навіть якщо не виграє жодного трофею сезону 2024/25.
Фото: UEFA.com, Marca, Eurosport
Другие посты блога
