В трьох лігах Польщі грають 39 (!) українців: чим вона приваблює та в чому велика проблема
Екстракляса зростає, але є поганий нюанс, якого немає в Україні.
Після початку повномасштабного вторгнення Україну залишило багато гравців, що шукали нові клуби деінде. Одним з найбільш популярних маршрутів є Польща, яка активно допомагає нашій країні, а також має доволі багату історію за участі українських футболістів цього століття.
Розберемося, якою є ситуація з нашими співвітчизниками в першу чергу в Екстраклясі. З чим пов'язані їхні трансфери, як їх сприймають у Польщі і інше. В цьому нам також допоможуть розібратися Пьотр Слонка та Каміль Рогульський – два польських журналісти, які сильно поглиблені в український контекст.
Спершу подивимося на інфографіку.
Як видно, в першій та другій лізі Польщі українців найбільше серед легіонерів. В Екстраклясі цей показник в топ-5, а зовсім нещодавно був вище.
Чому Польща є привабливим місцем для українських легіонерів
Екстракляса вже багато років є популярним місцем для гравців з України. Хоча її рівень може викликати дискусії навіть серед поляків, які вважають свій чемпіонат дуже слабким. Але є відмінності, які помітно виділяють його навіть на фоні УПЛ.
💬 «Екстракляса зараз нагадує чемпіонат України, особливо початку цього століття, але в нас немає «Шахтаря» або «Динамо», які здобували б очки у єврокубках. В нас є хороші клуби з цікавими легіонерами, але є багато слабших команд зі своїми проблемами. Нерідко вони беруть посередніх гравців, не мають власних академій. Поступово чемпіонат рухається вперед.
Але є клуби, що грають добре, мають фірмовий стиль, хоча водночас в них можуть бути проблеми з полем на стадіоні, вони можуть програти середнякам. Також поки що не всі думають про майбутнє.
Однією з таких команд був «Ракув», втім після відходу тренера Марека Папшуна все знову змінилося. Хоча клуб спершу намагався впровадити зміни, побудувати топовий спортивний департамент. В «Легії» також регулярно змінюють спортивних директорів. Дуже повільно розвиваються академії, туди зараз вкладають великі гроші, які мають дати результат пізніше.
В порівнянні з іншими країнами у Польщі погано вміють продавати своїх вихованців. Умовне «Динамо» в разі бажання може продавати їх за 15-20 мільйонів євро. Ми маємо набагато менше гравців, що здатні підсилити топклуби», – розповів Tribuna.com Пьотр Слонка.
***
Вибір на користь Екстракляси пов'язаний з різними факторами. До 2014 року навіть клуби середини таблиці чемпіонату України могли платити занадто великі зарплати за мірками команд з польської ліги. Після погіршення фінансової ситуації Польща стала більш привабливою для українських гравців.
💬 Каміль Рогульський: «Серед країн, які межують з Україною, Польща є найцікавішим варіантом. До 2014 року росія була природним напрямком для українців. Після 2014 року трансфери українців туди були суперечливими, а після 2022 року – явно неприйнятними.
У білорусі слабка ліга, і цей напрямок також суперечливий політично. Крім «Шерифа», Молдові нічого запропонувати. Залишаються Польща, Румунія та Угорщина. Про Екстраклясу можна говорити багато негативу, але обгортка цієї ліги майже ідеальна. Canal+ показує ігри так само, як і АПЛ. До того ж українцям набагато легше вивчити польську мову, аніж румунську та угорську.
Відвідуваність польського чемпіонату росте, є дуже хороші стадіони. Завдяки хорошим виступам у Лізі конференцій Екстракляса близька до того, щоб мати два клуби у кваліфікації Ліги чемпіонів, що є неймовірним досягненням, адже Польща ніколи не мала одразу двох представників у головному єврокубку. Крім того виключення росії та криза української ліги дозволили Польщі підскочити на дві сходинки вище».
Варто відзначати, що ТБ-контракт Екстракляси підписаний до 2027 року та є дуже солідним, в першу чергу завдяки чудовій картинці, що не відстає за якістю навіть від деяких топчемпіонатів. Згідно з ним за чотири сезони клуби отримають 1 мільярд 140 мільйонів злотих (близько 270 млн євро по нинішньому курсу), приблизно 285 мільйонів в середньому на одну команду (близько 15 млн євро).
Прогрес в єврокубках
Більшість очок у скарбничку клубних коефіцієнтів Польща отримує саме з виступів у Лізі конференцій. Лише одного разу цього століття польський клуб вийшов у груповий етап Ліги чемпіонів – «Легія» Варшава у сезоні-2016/17.
Чемпіон країни регулярно стартує з перших раундів кваліфікації, тому змушений проходити 3-4 суперників, що помітно ускладнює завдання. Крім згаданої вище столичної команди до фінальної стадії кваліфікації цього століття доходили лише «Вісла» Краків, яка програла «АПОЕЛу», та «Ракув», який поступився «Копенгагену».
Поява Ліги конференцій помітно покращила становище та дозволила стабільно набирати очки у кваліфікації і основній частині турніру. Варто відзначити й загальне зростання рівня Екстракляси, про що говорять виступи попередніх років, а також цієї кампанії.
Після сезону-2016/17, коли «Легія» посіла третє місце в групі ЛЧ, а також зіграла в 1/16 фіналу Ліги Європи, і до 2021 року – лише «Лех» Познань виходив у груповий етап одного з єврокубків. У кампанії-2020/21 посів четверте місце у своєму квартеті.
Після цього представники Екстракляси щороку грають як мінімум в групі ЛЄ чи Ліги конференцій.
✅ Сезон-2021/22. «Легія» – четверте місце у Лізі Європи з двома перемогами над «спартаком» та «Лестером».
✅ Сезон-2022/23. «Лех» – чвертьфінал Ліги конференцій.
✅ Сезон-2023/24. «Ракув» – четверте місце у Лізі конференцій з нічиєю зі «Спортінгом» та перемогою над «Штурмом». «Легія» – вихід з групи ЛК, виліт у раунді плей-оф.
✅ Сезон-2024/25. Одразу «Ягеллонія» та «Легія» вийшли в 1/4 фіналу Ліги конференцій.
Польща все одно поступається багатьом лігам у таблиці коефіцієнтів (15-те поточне місце, в України – 23-тє), але поступово іде до гарантії виступів щонайменше одного, а то й двох представників країни в основному етапі єврокубків.
Цей сезон – вже найкращий в історії для Польщі з цією системою розрахунків коефіцієнтів (на сайті УЄФА дані рахуються з сезону-98/99). А це значить, що Польща отримуватиме більше місць в єврокубках та кращі позиції при жеребкуванні. Хоча потрапляння в кращі турніри може означати навпаки складнощі з набором очок у майбутньому через сильніших суперників.
Окрема тема – стадіони. Навіть у маленьких містах є доволі якісна інфраструктура, а також цілком хороші арени. Звісно, не кожна з них відповідає найвищим стандартам в повному розумінні, деякі потребують реконструкції, а також збільшення кількості місць, але все одно знаходяться у хорошому стані.
Також, як і в Україні, є чотири стадіони, що приймали матчі Євро-2012 – у Варшаві, Гданську, Познані та Вроцлаві. На деяких з них після цього вже встигли провести зокрема фінали єврокубків. Втім, є багато не дуже великих за місткістю, але цілком солідних функціональних арен, що також здатні приймати матчі високого рівня.
Наприклад, домашня арена «Легії» у Варшаві, що вміщує 31 800 глядачів, чи «Руху» Хожув, який може помістити до 55 211 вболівальників.
💬 «Пам’ятаю, що Роман Якуба (центральний захисник «Пущі», що виступає в елітному дивізіоні, – прим.) розповідав мені про порівняння Екстракляси з латвійською лігою. Матчі чемпіонату в Латвії нагадували ігри на шкільному майданчику. Близько трьох лавок, зв’язаних мотузкою, і жодної підтримки вболівальників.
У Польщі у вас є налаштування, відвідуваність та інфраструктура. Грати в Польщі просто весело. В Україні такого немає. Звичайно, після 2022 року це очевидно, але і після 2014 року було погано. Атмосфера на українських стадіонах, крім матчів «Шахтаря» з «Динамо», була посередньою», – каже Каміль.
Згідно з цифрами від порталу Transfermarkt минулий сезон вийшов рекордним в Екстраклясі за кількістю вболівальників – 3 767 056 вболівальників. Для порівняння у найкращій за відвідуваністю кампанії-2012/13 в УПЛ було 2 998 278 глядачів.
Лише 5 клубів Екстракляси не заповнюють стадіон майже на 2/3 максимальної місткості, а то й більше. В той час, коли в Україні виросло вже ціле покоління футболістів, які через ковід та повномасштабне вторгнення росії майже не бачили глядачів на трибунах, а зараз грають в кращому разі при 2-3 тисячах людей. Атмосфера на стадіонах в Польщі суттєво відрізняється – і значно краще готує до того, що може чекати в сильніших лігах.
Конкуренція та увага скаутів
Не варто забувати, що з Екстракляси легше потрапити у сильніший чемпіонат. Є багато прикладів, як легіонерів, так і польських гравців, що майже кожного року поповнюють представників топліг. В Польщі реально показати себе добре та завоювати увагу скаутів багатьох клубів. І при цьому клуби не виставлять неможливі цінники для продажу.
💬 «Сконцентрований і дуже хочу зараз розвиватися в «Шльонску». Мені є ще багато над чим працювати, але я дуже амбітний гравець і люблю добиватися своїх мрій і завдань», – розповів Tribuna.com українець Єгор Маценко.
Ще один важливий фактор – більша конкуренція. В Україні є гегемонія «Шахтаря» та «Динамо», в Польщі чемпіон змінюється майже щороку. Лише за попередні п'ять сезонів чемпіонський титул встигли виграти «Легія», «Лех», «Ягеллонія», «Ракув». Багато новачків Екстракляси у перший рік після виходу в елітний дивізіон здатні на боротьбу за єврокубки.
💬 «Екстракляса є більш конкурентним чемпіонатом. Цей чемпіонат зростає, з кожним роком приходить більше цікавих гравців, польські клуби успішно виступають у єврокубках, що також це доводить», – розповів Tribuna.com український півзахисник «Ракува» Владислав Кочергін.
Варто розуміти, які профайли цікавлять польські клуби і трансферні тенденції.
💬 «Є зацікавленість у різних профайлах. Зараз велика кількість запитів стосується воротарів. В цілому команди, як зараз, так і раніше, найчастіше цікавляться «дев'ятками», що можуть гарантувати багато голів, «шістки» з наявністю бійцівських якостей, що не мають багато бігати на полі, але повинні бути сильними фізично. Також захисники з робочою лівою ногою.
Багато гравців мають невеликі фінансові вимоги, що часто є додатковим аргументом у перемовинах. Але вони не завжди високого рівня. Топові футболісти ж хочуть солідні гроші, тому рідко обирають Польщу», – розповів Пьотр Слонка.
Враховуючи ці елементи не дивно, що Екстракляса чи інші дивізіони є популярним напрямком для гравців з України.
Головна проблема польських клубів
Великим мінусом, що не дозволяє польським клубам вийти на інший рівень, є те, що вони дотуються з міського бюджету.
💬 «На заповнення дірок у бюджеті щороку витрачаються мільйони державних грошей, і особливо зараз, коли ціни в магазинах ростуть, а життя людей погіршується, на це звертають увагу. Це теж несправедливість у спорті.
Уявіть, що ви власник клубу в Польщі. Ви купили, скажімо, «Сталь» Жешув. Ви платите зі своєї кишені, у вас є свій приватний клуб. А я голова міської ради вашого суперника і затверджую трансфер за 15 мільйонів злотих для клубу, з яким ви конкуруєте у чемпіонаті.
Хочу, щоб це було почуто, тому що я бачив коментарі українців про те, що поляки мають здорову лігу, яка не живиться грошима олігархів. Так, у нас немає в Польщі ні Ріната Ахметова, ні Ігоря Суркіса, щоб робити трансфери за 15 мільйонів євро. Але у нас є політики, які витрачають державні гроші на футбольні клуби.
Вроцлав, мабуть, найвідоміший випадок. Чому це так? Тому що у нас демократія. І жоден політик не дозволить розвалитися футбольному клубу, який збирає на стадіоні тисячі вболівальників. Загалом, згідно з офіційними фінансовими звітами, переважна більшість клубів Екстракляси є збитковими. Без дотацій з міського бюджету польська ліга розвалилася б», – розповів Tribuna.com Каміль Рогульський.
У «Лехії» найбільше українців в Екстраклясі – вона ризикує стати банкротом
У вищому дивізіоні більшість українців представлена двома клубами – «Лехією» та «Шльонском». Команда з Гданська взагалі є найбільш українізованим клубом Польщі.
Не всім це до вподоби, деякі вболівальники ставляться до цього з осторогою, мовляв, агенти пхають туди своїх кандидатів, які не потрібні в Україні. Але це не зовсім вірне формулювання, тому що більшість з них реально тягнуть клуб з портового міста, що має серйозні фінансові проблеми.
Через це розберемося у ситуації в команді детальніше. За попередні роки склад клубу поповнили:
➡️ Іван Желізко з «Вальмієри» за 600 тисяч євро;
➡️ Богдан В'юнник з «Шахтаря» вільним агентом;
➡️ Максим Хлань з «Зорі» вільним агентом;
➡️ Антон Царенко з «Динамо» в оренду;
➡️ Богдан Сарнавський з «Кривбасу» вільним агентом;
➡️ Сергій Булеца з «Динамо» в оренду (в останнє вікно пішов в «Олександрію»).
Зараз більшість з них є лідерами команди.
💬 «Ситуація в «Лехії» дуже складна. Новий власник зі Швейцарії Паоло Урфер викликає підозри. Видання Wirtualna Polska опублікувало статтю, в якій його звинуватили у відмиванні грошей і зв'язках з російськими олігархами (серед іншого роль у приховуванні активів Віктора Януковича, а також отримання 15 га землі з маєтку Юрія Іванющенка, що брав активну участь у силовому розгоні Євромайдана, – прим.). Раніше він хотів купити «Віслу» Краків, але нинішній власник клубу відмовився, оскільки Урфер не викликав у нього довіри. Команда з Гданська не має фінансової ліквідності, тому її ліцензію призупинили. Організаційний рівень там абсурдний.
Також Урфер має частки у «Валмієрі», яка не отримала ліцензію на єврокубки через фінансові порушення. Що я знаю про Паоло за лаштунками, так це те, що він хоче заробляти на гравцях. Він хотів клуб у Польщі через те, що тут легше просувати своїх футболістів, ніж у латвійській лізі. Проблема в тому, що спортивні результати Урфера та відсутність прозорості можуть призвести до краху клубу», – розповів Tribuna.com Каміль Рогульський.
В «Лехії» погана ситуація з затримкою зарплат.
💬 «Ніхто не розуміє для чого ці клуби функціонують, чи їх потрібно розформувати, чи навпаки виділити більше грошей. В «Лехії» офіційні оголошення найчастіше з'являються вже після того, як щось відбулося.
Сумніви викликає робота деяких людей в керівництві клубу. Незрозуміло – звідки ідуть кошти для нього та чи є вони взагалі. Навіть в самого PZPN (Польського Футбольного союзу, – прим.) виникали проблеми, щоб офіційно зареєструвати команду», – порівняв Пьотр Слонка.
Зрештою «Лехія» має дограти сезон, але проблем менше не стає: трансферний бан, затримки зарплат та виплат за трансфери, незрозумілі схеми, що приписують людям в керівництві – все це натякає на потенційний відхід згаданих вище лідерів.
На ставлення до футболістів з України вплинули невдалі попередні трансфери
Не можна обійти стороною і тему відношення поляків до українських гравців. Попри думку багатьох вболівальників, що в Польщі ненавидять українців, ситуація інша. Звісно, є окремі групи людей, які ставляться чи раніше ставилися негативно, але це в більшості – це скоріше міф, а не розповсюджена історія.
Говорячи конкретно про футболістів з України, потрібно зазначити, що багато трансферів минулих років були не дуже вдалими, що і викликало скептичне відношення.
❌ Володимир Костевич провів одну успішну половину сезону в «Леху», називався одним з найкращих латералів Екстракляси, але не був достатньо стабільним.
❌ Денис Баланюк провалився у «Віслі» Краків, не забивши жодного голу.
❌ З різних причин не склалося і в Артема Шабанова, Ігоря Харатіна та Назарія Русина у «Легії».
❌ Руслан Бабенко невдало грав у «Ракуві».
❌ Артур Рудько став одним з найгірших трансферів в історії «Леха». В першу чергу через провальний матч-відповідь у кваліфікації Ліги чемпіонів з «Карабахом», де він пропустив п'ять м'ячів.
❌ Євген Коноплянка мав відновити свій високий рівень в «Краковії», але не вийшло.
Як розповідає Пьотр Слонка, спершу Євгена вирішила не купляти «Вісла» Краків, що готова була дати йому солідні гроші за мірками польського футболу, а в складі принципового суперника думали, що він зможе дати клубу необхідний досвід на всіх рівнях. Проте Коноплянка не сильно намагався знайти спільну мову з партнерами, тому вони ставилися до нього не зовсім позитивно. До того ж вінгер не хотів змінювати стиль гри, навіть попри те, що опинився в команді, де більшість футболістів за рівнем помітно йому поступалися.
Хоча були і позитивні приклади.
💬 «З вдалих трансферів – у Богдана Бутко дуже хороша перша спроба на «Леху», але друга вийшла невдалою. Кирила Петрова дуже поважають у «Короні». Добре впорався Сергій Пилипчук, що грав у команді з Кєльц, «Віграх» та «Хойнічанці». Колись Олександр Шевелухін добре виступав у «Гурніку» Забже. Артем Путівцев став легендою «Термаліки», – розковів Каміль.
Крім представників «Лехії» Гданськ, що показують високий рівень у достатньо проблемній команді, зараз вдалою грою виділяється Владислав Кочергін.
💬 «До мене добре ставляться вболівальники. Мені здається, що якщо до когось з українських гравців погано ставилася б в їхніх командах, вони б там не затрималися», – розповів півзахисник в коментарі Tribuna.com.
Також чудово себе показують Єгор Маценко зі «Шльонска» Вроцлав та Роман Якуба з «Пущі».
💬 «Якщо є ціль, nj ти ідеш до неї сконцентрований на собі та дуже хочеш розвиватися – Польща дала мені це, і я дуже їй вдячний», – сказав в коментарі Tribuna.com Єгор Маценко.
Обидва мають дуже хороші оцінки журналістів, а вболівальники відзначають їхні найкращі якості.
💬 «Стосунки між фанатами та нашими країнами чудові. Деякі негативні епізоди з українськими футболістами пов'язані в першу чергу з тим, що вони не виправдали очікувань. Перед пандемією коронавірусу було багато представників «Шахтаря» і «Динамо». Вони не показали високий рівень, тому вболівальники почали ставитися до них негативно. Зараз, коли з'являються чутки про трансфер з України, вони не дуже хочуть бачити цих гравців. Особливо, якщо це хтось з компанії ProStar.
Ще один приклад – Артур Рудько. Хоча він сам вважає, що не грав настільки погано, як вважають. Після початку війни, завдяки новим футболістам, що почали грати у Польщі, ситуація змінилася. В «Лехії» чудове ставлення до українців і з боку фанатів, і з боку клубу. Наприклад, Максим Хлань вважається справжньою зіркою, чи Іван Желізко», – розповів Пьотр Слонка.
Не варто забувати, що після початку повномасштабного вторгнення багато молодих українських гравців переїхали в тому числі в Польщу, де виступають в академіях різних клубів, тому через декілька років в чемпіонаті може бути вже значно більше представників України.
Найпомітніші українці в Польщі
Стереотипи про рівень польської ліги та те, що українці їдуть туди, бо не потягнуть сильніші чемпіонати частково мають раціональне підґрунтя. Проте є вистачає й позитивних прикладів.
Єгор Маценко. Талановитий латераль, що свого часу виступав у молодіжках київського «Динамо», але не отримав шанс в основній команді та переїхав до «Легії», а нині є одним з важливих гравців «Шльонска». Спершу виступав у другій команді вроцлавського клубу, а по ходу сезону-2023/24 забронював собі місце у стартовому складі.
Колектив Яцка Магєри ледь не здобув сенсаційне чемпіонство, а Маценко зарекомендував себе як непоступливий захисник, що здатен добре виглядати у єдиноборствах, ефективно підключатися у фінальну третину, давати хорошу динаміку. Через проблеми «Шльонска», що продав декількох важливих лідерів минулих років, а також зміни тренерів, цієї кампанії він отримує не так багато хвилин, мав пошкодження, але під керівництвом нового коуча Анте Шімунджі готовий грати більш регулярно.
Гра Єгора дозволила йому дебютувати в складі Олімпійської збірної України. Він провів один матч – спаринг з Японією, а на самі ОІ не поїхав.
Максим Хлань. Лідер «Лехії» Гданськ. Ним дуже задоволені вболівальники, які вважають, що Максим не лише приносить користь на полі, зокрема, допоміг повернутися в Екстраклясу, а і здатен в майбутньому принести команді великі гроші за трансфер.
Зараз ексгравця «Зорі» називають чи не найкращим футболістом команди з Гданська з часів Флавіу Пайшау – справжньої легенди чемпіонату Польщі та найкращого бомбардира в його історії серед легіонерів. Минулого сезону Хлань зробив 9+6 у Першій лізі, допомігши клубу вийти в елітний дивізіон. Когось може не вразити його нинішня статистика (2+2), але вплив Максима на полі дуже солідний.
Володимир Костевич. Колись вважався одним з найкращих на своїй позиції в чемпіонаті, але вирішив повернутися в Україну. В складі «Динамо» через пошкодження не провів жодного матчу, як і у львівському «Русі» та «Варті». Зараз латераль грає за представника Першого дивізіону «Котвицю» Колобжег.
Роман Якуба. Пройшов через молодіжні команди «Шахтаря», а потім після короткого періоду у «Вальмієрі» перебрався до «Пущі». Дуже цікавий профайл центрального захисника, якому вже пора не підвищення.
Цього сезону він є одним з найкращих в Екстраклясі за кількістю виграних єдиноборств, перехоплень м'яча, заблокованих ударів. Його вміння дуже цінуються у Польщі.
Владислав Кочергін. Вже декілька років є важливим гравцем «Ракува». Півзахисник виконує великий об'єм роботи і в атаці, і в захисті. Був важливою частиною чемпіонської команди, а також добре проявляє себе у єврокубках.
Іван Желізко. Вважається ще одним цікавим гравцем, який найближчим часом може змінити клуб. Він також входить у топи за деякими статистичними показниками та вже встиг пограти не лише в Екстраклясі, а й інших європейських лігах.
Богдан В'юнник. Зі скандалом перейшов у «Лехію» з «Шахтаря», а зараз є одним з лідерів команди. Вже чотири голи форварда стали переможними у цьому чемпіонаті, що дозволяє клубу розраховувати на збереження прописки. Всього у Богдана наразі 5+2.
Фото: Reuters; «Лех»; «Шльонськ»; «Лехія»;
Другие посты блога
