Tribuna/Баскетбол/Блоги/Нефильтрованное. Не холодное/Син Кличка, тренер з ЗСУ і багато «Запоріжжя». Все про українську молодіжку, що стартує на Євробаскеті U-20

Син Кличка, тренер з ЗСУ і багато «Запоріжжя». Все про українську молодіжку, що стартує на Євробаскеті U-20

Важливий турнір.

Син Кличка, тренер з ЗСУ і багато «Запоріжжя». Все про українську молодіжку, що стартує на Євробаскеті U-20

Минулорічне літо молодіжних баскетбольних збірних виявилось достатньо болісним для українського вболівальника. Антирекорди і провал команди U-18, на яку в ФБУ робилась головна ставка, адміністративні перепони, що не дозволили підвищитись у класі збірній U-20 і, як підсумок, нульове представництво у дивізіоні А другий рік поспіль як у хлопців, так і у дівчат (до 2023-го такого взагалі не траплялось за весь час незалежності) – неприємних моментів вистачало.

Разом з тим, результати і, перш за все, якість гри переважної більшості наших молодіжок у 2023-му (та й у 2022-му насправді також) відкрили очі багатьом, хто раніше не цікавився цими моментами, на реальний стан справ в українській баскетбольній програмі і її поточне місце у Європі. Виживати у важчелезних кінцівках з ірландцями (ви знаєте хоча б одного ірландського баскетболіста?), програвати естонцям та боснійцям на двох рівнях з трьох, фінішувати нижче ледь не всіх скандинавів (не лише фінів, які зробили колосальний крок вперед за останні роки, а й шведів з ісландцями і датчанами також) – об’єктивна реальність, яку у всіх учасників процесу було достатньо часу прийняти.

Саме тому очікування від літа-2024 спокійні і навіть стримано-оптимістичні. Гірше, ніж у 2023-му з найнижчими результатами в історії у двох чоловічих молодіжок з трьох (16 місце в дивізіоні Б по U-16 і 15 місце у дивізіоні Б – на рівні U-18), воно вже не буде. Ілюзії стосовно того, що половину команд у дивізіоні Б Україна має обігрувати на одній нозі із заплющеними очима, якщо вони у когось ще залишались, остаточно розвіялись. Але талант все ще є – можливо, не настільки багато, як колись, але у кожній віковій групі можна знайти декількох хлопців, навколо яких треба принаймні пробувати будувати конкурентні команди.

Першим широкому загалу свою роботу представить Валерій Плеханов – очолювана ним збірна України U-20 стартує на чемпіонаті Європи у дивізіоні Б у Румунії вже 12 липня.

Розповідаємо усе найцікавіше, що потрібно знати про цю команду.

***

🔸 Рік тому саме по U-20 Україна мала найкращий результат серед усіх молодіжок – Дмитро Забірченко привів команду гравців 2003 року народження до бронзових нагород у дивізіоні Б. Третє місце мало б бути прохідним у дивізіон А, однак не стало – Польщі, яка паралельно вилітала з еліти, вже був обіцяний домашній чемпіонат Європи у 2024 році у цій віковій групі, тож вона залишилась у топі попри погані суто спортивні результати.

Але в Плеханова команда буде практично повністю нова – з усіх учасників минулорічного Євробаскета U-20 зіграє на турнірі у 2024-му один лише Ростислав Кабанов. Це не дуже позитивний момент: досвід виступів на певному рівні і розуміння, що на ньому взагалі вимагається, є важливими для молодіжного баскетболу (у розпорядженні Забірченка минулого року, наприклад, була майже половина команди, що у 2022-му грала по U-20 ще у дивізіоні А). Але й не критично негативний – абсолютних новачків міжнародних турнірів, які не грали на чемпіонатах Європи U-16 чи U-18, у цій збірній майже немає.

🔸 Базовим для цьогорічного чемпіонату Європи U-20 є 2004 рік народження – один з наших найменш конкурентних наборів в українському баскетболі за весь час незалежності (справа навіть не в якості гравців – їх і просто кількісно дуже мало). Це об’єктивний наслідок низки подій, що трапились на початку 2010-х і значно вплинули на цю та декілька сусідніх вікових груп – початку війни на сході України, окупації росіянами частин Донецької та Луганської областей, та, як наслідок, занепаду «золотої» Суперліги і зникнення низки клубів, що мали непогані дитячі школи.

Тому майже половина фінальної заявки України на Євробаскет U-20 (5 з 12) – це гравці 2005 року народження. Зокрема, й двоє головних талантів цієї молодіжки – бігмени Назарій Кулішенко та Данііл Сипало (обидва – вихованці «Дніпра»):

***

🔸 Розуміючи ситуацію і знаючи, що саме йому доведеться везти збірну U-20 на чемпіонат Європи (тренерів молодіжок федерація офіційно затвердила лише навесні, але фактичне розуміння, хто і кого тренуватиме, з’явилось значно раніше), Плеханов почав готуватись до турніру ще у клубному сезоні. За очолюване ним «Запоріжжя» грали п’ятеро баскетболістів 2004 року народження, троє з яких – згаданий вище Кабанов, захисник Андрій Величко та форвард Назар Холод, – увійшли у заявку на ЧЄ, а ще один, Артем Покоєнко, був на зборах, але не пробився у фінальну дванадцятку.

Навряд чи досвід виступів у актуальній Суперлізі слід вважати безумовним знаком якості, проте гра проти дорослих чоловіків і розуміння вимог конкретного тренера – все одно значний плюс. Якщо він конвертується у щось цікаве безпосередньо на турнірі, цю історію цілком можна буде вивести у формулу для усіх наступних команд U-20 (найсильніші таланти з-за кордону плюс гравці, зібрані в одному українському клубі під керівництвом тренера молодіжки), однак не будемо робити роботу за Віталія Чернія – все ж хочеться побачити, до чого голова нової комісії збірних України прийде після першого літа молодіжок, відповідальність за яке лежатиме на ньому.

🔸 Асистуватиме Плеханову на Євробаскеті U-20 Станіслав Овдєєнко – це важливий момент, на який обов’язково потрібно звернути увагу. Фан-фейворіт та капітан «Запоріжжя» у якості гравця, він розпочав самостійну тренерську кар’єру в Суперлізі якраз перед повномасштабним вторгненням РФ, а майже одразу з його початком приєднався до лав ЗСУ. Після двох років на фронті Овдєєнко повертається до тренерської роботи, і це значне підсилення штабу: двоє тренерів із досвідом роботи головними в українському чемпіонаті для наших молодіжок – радше виняток, аніж правило.

Найбільший спільний тренерський успіх Плеханова та Овдєєнка – срібло Суперліги з «Запоріжжям» у 2021-му, найкращий результат в історії команди і міста загалом. Навряд чи варто якось проектувати клубні результати на роботу зі збірною (тим більше, молодіжною, з жорсткими обмеженнями по віку гравців), однак те, що це міцний і компетентний штаб – факт.

🔸 Сильна сторона цієї молодіжки, як вже зазначалося – передня лінія. Сипало став відкриттям кінцівки ще позаминулого сезону Суперліги, а у чемпіонаті, що завершився, допоміг «Дніпру» здобути історичний чемпіонський титул у якості важливого гравця ротації – а після травми Сергія Загреби й взагалі стартера (і згенерував купу хайлайтів, що теж не було зайвим). Кулішенко трохи зіграв за основу «Дніпра» ще до повномасштабного вторгнення, а два останніх сезони провів у системах іспанських клубів – «Гран-Канарії» та «Бетіса», – виступаючи за їхні молодіжні команди у нижчих дивізіонах тамтешньої баскетбольної піраміди.

Прогрес обох бігменів – те, що цікавить найбільше. Кулішенко взагалі пропустив минуле літо молодіжних збірних через травму (хоча і непогано виступив на Євробаскеті U-18 дворічної давнини – теж під керівництвом Плеханова), а Сипало не зміг показати себе з найкращого боку в проблемній юніорській збірній Олександра Ворони – без достатньої кількості снайперів, які розкривали б майданчик, і за необхідності ділити фарбу з Десмондом Яму, він просто не був настільки ж ефективним, як у клубі.

***

🔸 Номінальним третім центром на турнір їде Максим Кличко – і це ще одна велика інтрига. Усе, що відомо про сина Віталія Кличка наразі – це те, що він має цілком реальні 218 сантиметрів зросту (а такому, як відомо, не навчиш), попередній сезон відіграв у США на шкільному рівні, а у наступному – приєднається до баскетбольної команди коледжу Амхерст, що у штаті Массачусетс. Це третій дивізіон NCAA, який об’єднує навчальні заклади, що не дають своїм учням спортивні стипендії – тобто, вони більше про освіту, аніж про успіх атлетичних програм.

Який саме Кличко-молодший баскетболіст, ми дізнаємось вже безпосередньо на турнірі – якщо, звісно, він отримає від Плеханова ігровий час. Його антропометрія інтригує і точно не буде зайвою: ця збірна U-20 скоріше андерсайзова, окрім Кулішенка і Сипала, у ній більше немає справді високих гравців (мав бути ще Владислав Семерич з системи «Монако», однак він пропускає чемпіонат Європи через травму), і якщо турнір складатиметься так, що тренерському штабу доведеться багато грати великими п’ятірками, перед 19-річним Максимом відкриється суттєве вікно можливостей.

🔸 Проблема цієї молодіжки, та й майже усіх українських ю-команд загалом, теж очевидна – дефіцит якісних плеймейкерів, які б створювали достатньо можливостей для партнерів. У розпорядженні Плеханова є кілька людей, які можуть працювати з м’ячем як допоміжні опції (Кабанов, який мав успіхи у юнацькому баскетболі 3х3, Кирило Скутельник – другий номер, який отримував хвилини на позиції розігруючого у молодших вікових групах), але багато що залежатиме від того, як покажуть себе Величко та Рафаель Колаволе – а це майже неможливо передбачити.

В Андрія були непогані моменти у майці «Запоріжжя» в попередньому сезоні Суперліги – але це були радше епізодичні спалахи, аніж стабільна продуктивність. Колаволе на минулорічному чемпіонаті Європи U-18 показав себе людиною, що може давати буст з лави запасних за рахунок енергії, сміливості та націленості на кошик – проте зараз в нього будуть зовсім інші роль (у товариських матчах саме він стартував на першій позиції), функції та рівень відповідальності. Тобто, питань тут більше, аніж відповідей, але може воно навіть і на краще: остання наша молодіжка з головною зіркою на першій позиції, команда U-20 Віталія Степановського дворічної давнини, провалилась якраз тому, що занадто багато всього було зав’язано на одній конкретній фігурі Олександра Ковляра – а у нього випускний молодіжний чемпіонат Європи не склався від слова «взагалі».

🔸 Щоб повернутись у дивізіон А, українській молодіжці теоретично потрібно займати одне з трьох призових місць, а на практиці – виходити у фінал. Заради уникнення скандалу, аналогічного тому, що трапився минулого року з командою Забірченка, ФІБА ще у травні оголосила, що наступний Євробаскет U-20 в еліті прийматиме Греція, тож вилетіти у дивізіон Б вона не зможе. Тобто, якщо греки посядуть одне з останніх трьох місць у дивізіоні А (категорично виключати цього не варто, бо у молодіжному баскетболі може трапитись будь-що – кілька років тому з еліти, наприклад, вилітали серби, які ледь не щороку відправляють по парі проспектів на драфт НБА), прохідних позицій буде лише дві. Не найкраща новина, але принаймні своєчасно анонсована – це вже щось.

На груповій стадії чемпіонату Європи у дивізіоні Б Україна проведе п’ять матчів – зі шведами (вони, скоріш за все, сильніші за нас – два роки тому вигравали дивізіон Б по U-18 плюс-мінус цією самою командою, тоді як наша збірна стала 11-ю), угорцями (команда співставного рівня), косоварами (трохи слабші, але достатньо неприємні стилістично), а також командами Вірменії та Молдови (два очевидних аутсайдери всього турніру). Щоб вийти в плей-оф, який розпочинається із чвертьфіналу, потрібно ставати щонайменше другими в своєму пулі – зараз все виглядає так, що вирішальною у цьому контексті стане зустріч з Угорщиною, запланована на 16 липня.

***

🔸 Усі трансляції матчів усіх молодіжних чемпіонатів Європи безкоштовні та є у відкритому доступі – їх можна буде подивитися на ютуб-каналі ФІБА. Але якщо плануєте це робити, підготуйтесь до того, що трансляції будуть скоріше технічними – з однієї-двох камер і зазвичай без коментатора. Принаймні, до початку плей-оф.

***

Фото: ФБУ

Другие посты блога

Все посты