Марина Бех-Романчук: «Думаю, буду продовжувати виступати відразу у двох дисциплінах – потрійному стрибку і стрибках в довжину»
Українська легкоатлетка Марина Бех-Романчук розповіла чи буде продовжувати виступи у двох дисциплінах одночасно – потрійному стрибку і стрибках в довжину.
- Який із двох дисциплін дався того дня складніше?
– Склалось усе чудово. По якості виконання вдалось зробити класний потрійний. Стрибками у вечірній програмі теж залишилась задоволена. Коли наша команда подавала протест щодо заступа, адже система все одно заміряє відстань стрибка, то мій результат складав 7.05 метра.
Це мій один із найкращих стрибків у кар’єрі. Тому у плані виконання усе було якісно. Єдине, що на цьому етапі, можливо, я не настільки ще якісно впораюсь зі своїм розбігом, у якого сильно підійнялась швидкість. Можливо, це трішки впливає на ці заступи. Над цим потрібно буде працювати, щоб літом таки проблем більше не було.
- Чому у минулі роки не стрибали потрійний на змаганнях?
– Востаннє стрибала потрійний ще у юному віці на Всеукраїнській Універсіаді, коли представляла свій університет. Якщо не помиляюсь, то тоді мій результат із короткого розбігу був близько 13.07. На той момент, це була класна спроба.
Виконувала потрійні стрибки на тренуваннях. Але постійно щось не складалось, щось турбувало, були травми або наша підготовка до сезону була сконцентрована на своїх довжинах.
Із цього ж сезону вирішили спробувати, ризикнути, тому що ми взагалі планували пропускати зимовий сезон. Оскільки ми вже почали його стартувати, то вирішили, чому б не поекспериментувати на усі 100%. Врешті-решт ми захотіли спробувати те, що так часто відкладали.
- Які особливості потрійного стрибка?
– По-перше, у базовий період на тренуваннях потрібно було більше приділяти увагу обсягу стрибкової роботи, який більше нахилений для потрійного стрибка. Уся моя база була закладена для стрибків у довжину.
Потрійний – це стрибок, який виконується під іншим кутом. У довжині ми себе підіймаємо вище, ніж це роблять у потрійному, де потрібно робити під нижчими кутами, повністю проштовхуючи себе уперед.
Має бути такий собі ефект «жабки». Одразу доволі складно перемикатись через такі особливості, тому все не дається так легко, як професійним дівчатам, які завжди виконують потрійний.
Перед основною програмою пильно спостерігала за тренувальними стрибками суперниць та постійно повторювала тренеру: «Подивіться, під якими низькими кутами вони це роблять. А як це зробити мені?» Через те, що роками стрибаю у довжину, мій кут значно вищий.
- Будете продовжувати виступати одразу у двох дисциплінах? Чи фізично «не підсядете»?
– Думаю, що так, чому б і ні. Мені подобається таке поєднання. Тепер мої тренування стали скомбінованими. Обидва види завжди змушують постійно перемикатись з одного в інший, це дуже класно.
Гадаю, що ні, адже на кожних змаганнях дуже різні програми. Особливо, це стосується літніх стартів, програму розтягують на декілька днів. Відповідно до цього довжина і з потрійним дуже рідко перетинались в один день.
Тому не думаю, що це буде для мене проблемою. Навіть, якщо буде перетинатись, то у мене є досвід, який допоможе у майбутньому, – сказала Бех-Романчук.
На чемпіонаті світу в приміщенні українка завоювала срібло у потрійному стрибку.
