Яна Гладійчук: «В Україні моя сім’я, друзі, багато спортсменів – ти не знаєш, житимуть вони завтра чи загинуть»

Українська легкоатлетка Яна Гладійчук прокоментувала виступ на чемпіонаті світу у приміщенні, а також розповіла про вторгнення Росії в Україну.

Гладійчук стала 4-ю в стрибках у висоту з жердиною. До журналістів вона вийшла з написом «Stop War» на обличчі.

«Ситуація в Україні жахлива. Там справжня війна. В Україні моя сім’я, друзі, багато спортсменів… Ти не знаєш, житимуть вони завтра чи загинуть.

Це проблема й біль не лише України. Це проблема всієї Європи й світу. Нам необхідна підтримка й допомога, необхідно закрити небо над Україною, адже Росія з повітря бомбить нашу країну, цивільних мешканців, будинки. Зараз ми тут розмовляємо, а в Україні в цей момент гинуть люди, гинуть діти.

Наші спортсмени тут не думають про результати й медалі. Всі наші думки з сім’ями в Україні.

Я приїхала в Україну 22 лютого й мала їхати в Суми, але нам оголосили про скасування чемпіонату України в приміщенні. 23-го ввечері в Україну приїхав мій тренер з усією своєю родиною, а зранку по його району почалися бомбардування…

Він з двома дітьми й дружиною був змушений швидко сідати в машину та за таких жахливих обставин їхати, не знаючи, що на них чекає попереду. Ніхто з нас не знав, чи виживуть вони, чи загинуть дорогою. Це був величезний удар для нас.

Ми до останньої хвилини, до того, як почули вибухи, вірили в те, що війни не буде, що в нашому столітті це неможливо.

Якщо говорити про спортивну складову, то за один день, день 24 лютого, втратила всю форму, як і будь-хто з українських атлетів. Тоді стерлося все, що ми напрацьовували впродовж сезону. Я перестала тренуватися, адже думки були зовсім про інше.

8 березня дізналася, що моя заявка на чемпіонат світу пройшла. Потрібно було поїхати в Польщу, щоб бодай врятувати жердини, які на той момент були в Києві. Мої батьки, ризикуючи життям, знайшли велику машину, щоб транспортувати їх до кордону й щоб мені було, на чому стрибати. Слава Богу, їм це вдалося, але словами не передати, який страх я пережила за свою сім’ю і їхнє життя.

Після цього ми з мамою ще 28 годин стояли в черзі на кордоні. День був дуже завантажений і ми вже не мали іншого шляху, крім як везти жердини автобусом. Перетнувши кордон, ще день їхали потягом і автобусом до міста, в якому я тренуюся в Польщі.

Таким нелегким був шлях. Тому сьогоднішній результат базується не на фізичній формі. Він показаний на надриві. Насправді, я навіть погано розумію, що сьогодні відбувалося в секторі, тому що моє серце й усі думки – в Україні.

Важливо, що я представляю Україну, яку люблю всім серцем. Я представляю мого тренера, який теж є українцем. Я представляю свою сім’ю, всіх українців, всю спортивну спільноту України, моїх друзів. Цей виступ був для всіх них. Це особливий чемпіонат світу, але при цьому жодних радісних почуттів він не викликає.

Звідки я взяла сили, щоб виступити сьогодні й посісти досить високе місце? У своїй українській душі. Від української армії і всіх, хто зараз захищає Україну. Багато хто з них – це звичайні хлопці й дівчата, які раніше навіть не були військовими.

Їхня боротьба сьогодні набагато важливіша, ніж моя. Мій результат на цьому фоні нічого не значить. Так, четверте місце – це добре, й буде чудово, якщо мій виступ стане для когось підтримкою. Але для мене він нічого не значить, оскільки моє серце не тут», – сказала Гладійчук.