Сергій Супрун: «Дотепер не можу збагнути, чому Колесніков перевдягнувся і став проукраїнським»

Колишній український хокеїст Сергій Супрун, який зараз служить в лавах 16-й бригади армійської авіації, поділився думками про колишнього власника хокейного клубу «Донбас» Бориса Колеснікова.

– З постаттю Бориса Колеснікова український хокей, починаючи з другого десятиліття 2000-х, асоціюється нерозривно. Після початку великої війни він відійшов від справ, перестав фінансувати клуб «Донбас». З вашої точки зору, це позитивний персонаж для українського хокею чи негативний?

– Філосовське питання. Бориса Вікторовича важко розділити окремо на політика і окремо на спортивного функціонера. Як політик він – один з засновників сепаратизму в нашій державі. Якби Колесніков у 2004 році не проводив Сіверськодонецького з’їзду і не розхитував країну, то все було б гаразд.

Раніше я постійно критикував Бориса Вікторовича. Разом з тим і дотепер, через 15 місяців після початку великої війни не можу збагнути, чому він перевдягнувся і став проукраїнським. Чи то зрозумів, що нажитий за Януковича бізнес може розвиватися лише в Україні, чи то він є настільки зашифрованим агентом… Не знаю. Ці думки в мене досі рояться.

Знаю, що після початку великої війни Колесніков виїжджав з України, але коли почалася гаряча фаза, реально допомагав нашим військовим. Зокрема ми телефонували йому з окремих питань по Донецькому регіону і він використовував свій вплив. Допомагав не фінансами, але те, що ми його просили, вирішувалося.

На хокей у Бориса Вікторовича було специфічне бачення. Він хотів створити сильну українську лігу. Але без українців. Він не бачив наших гравців у нашому чемпіонаті.

На мій погляд, те, що Колесніков робив з українським чемпіонатом, вбивало український хокей. Якщо б цього не було, то за хокейну діяльність Борисові Вікторовичу трієчку ще можна було поставити. А так…

Вікові обмеження, згідно з якими в чемпіонаті України не могли виступати гравці, старші 25-ти років, 70-80 росіян у кожному з передвоєнних турнірів, намір поставити на чолі ФХУ свою людину – все це був лише деструктив. І то я ще не згадав про маніпуляції з хокеїстами збірних.

Хлопці теж, звісно, проявили себе не найліпшим чином. Вони керувалися не здоровим ґлуздом, а матеріальними благами. За гроші окремі гравці готові виголошувати речі, які протилежні з їх справжніми думками. Безхребетні, що поробиш?

Зараз більшості цих хокеїстів в Україні немає. Після початку війни вони повиїжджали. Більше того, маю список українських хокеїстів, які незаконно покинули Україну після початку повномасштабного вторгнення. Присутність там окремих поважних особистостей мене дуже засмутила.

Той список, який опублікував міністр Гутцайт – далеко не повний. Насправді мені не хочеться нікого засуджувати. В кожної людини різний поріг страху. Не кожен здатен захищати Україну зі зброєю в руках. Але цього поки усім робити й не треба.

Насправді кожен з нас може робити для перемоги щось корисне не лише знаходячись в окопі чи займаючись активною волонтерською діяльністю, а просто працюючи і залишаючи гроші в Україні.

Ті люди, які їдуть за кордон, витрачають свої статки в інших країнах. Окремі виправдовуються, що донатять на ЗСУ. Хоча певен, що більшість із тих, хто покинув Україну, не донатить взагалі.

На жаль, у нас так склалося, що війною живе лише частина людей. Інші відмежувалися. Шкода, бо якби ми всі згуртувалися, то досягли б перемоги набагато швидше і з меншими втратами, – сказав Супрун.