Іван Желізко: «Смалійчук поставив мені ультиматум. Я не бачив свого майбутнього з такою людиною при посаді»

– У мене закінчувався контракт з «Карпатами». Це було, коли ми перейшли в дубль, U-21. Пам'ятаю, я якраз тоді зламав ногу. Було трошки дивно, тому що ніхто до мене не телефонував, ніхто не питав, як у мене справи.

За тиждень, коли я мав знімати гіпс, до мене зателефонував колишній президент команди, чи хто він був, я не пам'ятаю. Він не спитав, як у мене справи, як я почуваюся. Він спитав перш за все, чи я хочу підписати новий контракт, і сказав, що мені треба приїхати на базу, щоб обговорити це.

Мене це здивувало одразу, але, чесно кажучи, на той час у мене не було якихось інших думок, ніж продовжити контракт з клубом. Проте, коли я зняв гіпс, коли я приїхав на базу, мені було озвучено контракт, який мене не задовольняв.

Я тоді все обговорював зі своїм батьком. Його тоді не було в країні. Я нашому президенту сказав… Ну, він не був президентом, я можу помилятися.

– Це Смалійчук?

– Так. Я йому сказав: «Почекайте тиждень-другий. Приїде мій батько, ми сядемо з вами й обговоримо контракт». Він сказав: «Добре, немає проблем ніяких».

Мене покликав наш тренер і сказав, що я не в команді, я не можу тренуватися з ними, не маю права їхати на ігри. Я можу приїжджати на базу, бігати по колу, тренуватися в залі.

– У тебе скільки залишалося ще?

– Біля півтора року. Мені було дуже цікаво, тому що в нас були хороші позиції в U-21, у нас була хороша команда. Я був зацікавлений в тому, щоб продовжувати свої тренування, ігри, щоб розвиватися як футболіст.

Коли батько приїхав, я сконтактувався зі Смалійчуком. Батько пішов до нього в кабінет. Він сказав, що якщо він не підпише контракт, то… Він поставив мені ультиматум. І все, якось після того ми порадилися, і я не бачив свого майбутнього з такою людиною при посаді.

Я залишався, я приїжджав, йшов у зал. Потім, коли команда йшла на поле, я приходив з нею, трошки собі пробігся та пішов далі.

Ті півтора року, які я просидів, могли стати фатальними. Вони могли просто перекреслити школу, U-19 і т.д. Тоді в мене не було можливостей, не було спілкування, не було знайомств.

Думки, щоб залишити футбол, в мене, звичайно, не було. Я кожен день працював понаднормово. Знайшов собі індивідуального тренера і крок за кроком рухався до того, щоб покращитися та поміняти команду, – сказав Желізко.