Михайло Сергійчук – про гру з «Арсеналом» у 2018-му: «У Велбека «тазік» був більший, ніж у нас двох разом взятих»

- Разом із «Ворсклою» ти грав у Лізі Європи. Суперники в групі - «Арсенал», «Спортінг» та «Карабах». Що відчув, коли вийшов на поле «Емірейтс» у Лондоні?

- Звичайно, це такі емоції, які залишаться назавжди. В останній день зборів я травмувався, всі говорили, що потрібна операція. Але я вирішив уникнути хірургічного втручання та тренувався за індивідуальною програмою.

З горем пополам відновився і дуже дякую Василю Вікторовичу Сачку, бо він дав мені відчути найкращі стадіони у Європі, зіграти на них. У Лондоні футбол, певно, як релігія. Це зовсім інший рівень: культура, вболівальники. Це просто топ.

- Проти «Ворскли» тоді грали Мхітарян, Велбек та Месут Озіл. Які вони у грі?

- Озіл – це майстер техніки та дотику до м’яча. Інтелект футболіста на космічному рівні. Щодо Велбека, ми спілкувалися з хлопцями, що ось, мовляв, у нас іноді говорять про зайву вагу чи про м’язову.

У нього «тазік» був більший, ніж у нас двох разом взятих. Але у Велбека м’язи, він несеться вперед. Або Обамеянг, він працює на шаленій швидкості і за ним важко встигати. Це топ-зірки, інший вимір футбольної майстерності.

- Також ти грав проти «Спортінга» на виїзді. Чи важко морально після виступів на «Емірейтс» та «Жозе Алваладе» грати на напівпорожніх українських стадіонах?

- Ні, ми ж всі прекрасно розуміли, що в країні йде війна. Нехай не така повномасштабна, але вона відбувалася. Чимало вболівальників вже були на фронті. На наш вік прийшлися катаклізми: війна 2014-го, ковід, тепер повномасштабна агресія РФ. Маємо жити в тих реаліях, які є. Головне, щоб тим хлопцям на фронті вдавалося виживати та вцілити. Решта – то таке, переживемо, – сказав Сергійчук.

У групі з «Арсеналом», Спортінгом» та «Карабахом» «Ворскла» посіла третє місце, випередивши азербайджанський клуб завдяки кращій різниці м’ячів.