«Металург» – найбагатший комунальний клуб. Бюджет в 63 млн грн, половина команди – клієнти агента-спортдира
Прифронтове Запоріжжя може собі дозволити.
«Металург» Запоріжжя – це бренд українського футболу, його невіддільна історія та насамперед колиска багатьох гравців національної збірної. От тільки востаннє команда з такою назвою виступала в Премʼєр-лізі ще вісім років тому.
То були часи, коли славетний запорізький колектив доживав останні дні. Й зрештою не дожив навіть до кінця сезону 2015/16, з розіграшу якого знявся по ходу через фінансові проблеми. І помер.
Так на довгі роки Запоріжжя втратило рідний клуб в еліті українського футболу.
Цього літа бренд «Металурга» ледь не повернувся в еліту. Однойменна запорізька команда з першої ліги несподівано вискочила в стики за місце в УПЛ, але подужати там «Верес» уже не змогла.
Повернення «Металурга» не сталось. Але, можливо, це лише питання часу. Бо новий клуб, який виник незабаром після смерті старого, поклав на себе обовʼязок відродити запорізький бренд з його легендарною кузнею талантів.
Щоправда, для цього він обрав інший шлях. Той, який викликає чимало запитань та породжує підозри. Особливо у воєнний час.
Новий «Металург» – комунальний. Влада Запоріжжя створила його у 2017 році, перейменувавши інше своє підприємство
Шість років тому тодішній міський голова Запоріжжя Володимир Буряк анонсував створення муніципального клубу за кошти місцевого бюджету:
«У Запоріжжя буде своя міська футбольна команда. Запорожці заслужили право вболівати за власну команду, яка, я впевнений, обов'язково буде приносити нам перемоги. Тому я прийняв рішення про створення муніципальної футбольної команди. Питання буде винесено на сесію міськради.
Нам вдалося зберегти дитячу футбольну школу «Металург» Запоріжжя. Ця школа стане надійною базою для нашої муніципальної футбольної команди. Запорізьким футболістам буде де розвивати свій спортивний талант, щоб в майбутньому стати гравцями збірної України».
То була не єдина спроба реанімувати покійний «Металург». Одразу після його смерті аматорський клуб «Россо Неро» із Запоріжжя спробував врятувати бренд. Його власники взяли назву небіжчика та заявились в другу лігу, але відродження не сталось. В професіоналах команда виступала провально й зрештою теж загнулась.
Друга спроба – уже за участі міської влади – вийшла вдалою. В першу чергу завдяки стабільному фінансуванню та власній інфраструктурі.
Ще б пак, адже новостворений «Металург» юридично зʼявився не з нуля, а після перейменування іншого муніципального обʼєкта – комунального підприємства «Центральний стадіон», яке опікувалось зведеною на початку нульових «Славутич-Ареною». Дещо перегукується з відродженням «Кривбасу», який насправді є перейменованим «Гірником», чи не так?
Такий юридичний маневр означав, що заснований міською владою клуб одразу отримав у своє розпорядження головний стадіон Запоріжжя. Згодом до нього додались й інші підпорядковані місту футбольні обʼєкти – база й знаменита дитяча школа, яка опинилась без власника після смерті старого «Металурга».
Такі стартові позиції допомогли комунальному «Металургу» розвиватись краще, ніж в попередній спробі відновлення.
Почавши, як і годиться, з аматорів, через рік новий клуб заявився в другу лігу. Дебютний виступ у професіоналах – й одразу успіх. Муніципальна команда фінішувала другою в групі Б й вийшла в стики за місце в першій лізі. Правда, в них запоріжці програли «Агробізнесу». Але допоміг випадок на імʼя «Арсенал-Київ», який після вильоту з УПЛ знявся з професійних змагань повністю.
Так «Металург» зайняв місце киян в першій лізі. Хоча протримався в дивізіоні лише сезон, за підсумками якого фінішував передостаннім та вилетів назад до другої ліги. Але не надовго.
В наступні два роки запоріжці знову були серед претендентів на підвищення. Сезон 2020/21 закінчили третіми, а в сезоні 2021/22, який не вдалось дограти через повномасштабне вторгнення Росії, йшли першими на момент зупинки розіграшу.
Таким чином минула кампанія стала для муніципалів поверненням в першу лігу. Тільки цього разу, як вже знаємо, успішним та з неочікуваним досягненням у вигляді боротьби за УПЛ.
«Результат, певною мірою, був несподіванкою, але це якщо порівнювати з початком сезону. В кінці кампанії всі згуртувалися – і спонсори, і інвестори, і хлопці. Тому наприкінці сезону ставилися максимальні завдання», – розповів Tribuna.com директор КП «Металург» Юрій Зенкін.
Юрій Зенкін (справа)
В підсумку, з одного боку, бачимо очевидний прогрес муніципального «Металурга», який за кілька років існування виріс від дебютанта другої ліги до борця за УПЛ. І це майже без іменитих футболістів у складі, в якому винятками є хіба що капітан команди, продукт запорізької школи футболу Володимир Польовий, а також ексгравець «Олександрії» Сергій Басов. Зате з власними молодими вихованцями, серед яких в минулому сезоні виблиснув, наприклад, нападник Олексій Сидоров, ставши з 11-ма голами одним з найкращих бомбардирів першої ліги.
З іншого боку, на інше й не очікуєш, якщо міська влада з року в рік збільшує бюджет клубу. І саме в цьому місці починаються претензії до мерії Запоріжжя та муніципального «Металурга».
Фінансування «Металурга» за шість років виросло у 16 разів. Сьогодні прифронтове Запоріжжя виділяє на свій клуб більше, ніж усі інші українські міста разом узяті
В кінці минулого року міська рада Запоріжжя прийняла бюджет на 2023 рік. Зокрема на КП «Металург» депутати виділили 63.3 млн грн.
Як сприймати цю суму? Це вдвічі більше, ніж передбачав бюджет міста на 2022 рік, який приймався ще до повномасштабного вторгнення.
І це продовження тенденції, в рамках якої влада Запоріжжя поступово збільшує видатки на свій муніципальний футбольний клуб. Для порівняння, в перший рік його існування це було 3.6 млн грн.
Ба більше, за інформацією «Запорізького центру розслідувань», в рамках комплексної цільової програми розвитку футболу в Запоріжжі міська влада планує до 2027 року вийти на орієнтовний показник фінансування «Металурга» в 119 млн грн на рік.
З іншого боку, варто розуміти, що це гроші не виключно на футбольну команду, а на всю інфраструктуру КП «Металург», в яку, нагадаємо, входять стадіон «Славутич-Арена», база, дитяча школа і, власне, клуб з дорослими чоловічою та жіночою командами, а також молодіжним колективом.
Загалом, як відповіли в запорізькій міськраді на наш запит, на сьогодні в КП «Металург» працює 221 людина. І їм усім за пʼять місяців цього року виплатили 13.6 млн грн зарплати з преміями та доплатами. Тобто, в середньому працівник підприємства в цьому році отримує на місяць трохи більш ніж 12 тисяч.
Серед них в тому числі й футболісти, але їхні зарплати, звісно, відрізняються. За даними запорізького видання «Акцент», 27 футболістів, що складають першу команду «Металурга», за перші пʼять місяців цього року отримали в сумі 2.7 млн грн зарплати.
В перерахунку це в середньому 20 тисяч на місяць, але це лише тому, що хтось отримує значно більше середнього показника, а хтось – значно менше. А саме найбільш оплачуваний гравець (імені не розголошуються) отримує у 2023 році 55 тис грн місячної зарплати. А найменш оплачуваний – відповідно 5 тис грн.
Але навіть з врахуванням усіх цих нюансів розмах вражає. Особливо у порівнянні з іншими українськими містами, що з власного бюджету фінансують професійні спортивні команди. Хтось повністю, а хтось частково.
Для прикладу, Хмельницький муніципальним коштом підтримує вісім команд, що виступають в чемпіонатах України з різних видів спорту. Це:
- футбольне «Поділля»;
- волейбольні «Поділля» та «Новатор»;
- баскетбольний «Хмельницький»;
- регбійне «Поділля»;
- футзальний «Сокіл»;
- гандбольні «ХНУ-ДЮСШ 1» (чол і жін).
І от їм усім разом місто зі свого бюджету на 2023 рік допомагає на суму в 3.4 млн грн. Доволі скромно у порівнянні зі Запоріжжям, яке виділяється й на фоні усіх інших міст, де відповіли на наші запити.
Як бачимо, чільну трійку разом зі Запоріжжям формують Івано-Франківськ та Вишгород. Хоча усі три міста, на відміну від того ж Хмельницького чи Рівного, утримують лише один футбольний клуб. Зате комунальний. У Франківську це «Прикарпаття», а у Вишгороді – «Діназ».
Та навіть у їхній компанії відрив Запоріжжя дивує. Хоча б тому, що ні Івано-Франківськ, ні Вишгород не перебувають у небезпечній близькості до лінії фронту та не зазнають тих руйнувань, які регулярно переживає запорізька земля.
То який сенс місту так потужно вкладатись у футбольний клуб? Тим паче, що містяни навіть не мають змоги ходити на матчі «Металурга» – і не через те, що у воєнний час вболівальників на трибуни не пускають, а тому, що команда просто не грає домашні ігри в Запоріжжі через заборону військової адміністрації у звʼязку з небезпекою в регіоні (внаслідок чого обходиться місту ще дорожче).
Ба більше, на КП «Металург» влада міста в цьому році виділила більше, ніж на облаштування укриттів (45 млн грн). Що може навіть обурювати місцевих мешканців.
Проте запорізькі чиновники дивляться на це під іншим кутом. Ось, наприклад, пояснення виділеної на «Металург» суми від заступника міського голови Запоріжжя Анатолія Васюка:
«Це небагато. Такі ж кошти були закладені минулого року – з урахуванням інфляційних процесів, здорожчання матеріальних цінностей, підвищення заробітної плати.
Також з першого січня цього року […] ДЮСШ «Металург» перейшло академії футболу в КП «Металург». За ДЮСШ була певна матеріально-технічна база – 5 полів, об'єкти нерухомості. Також персонал, який утримував ці поля».
«Ми розуміємо, що місту досить важко утримувати клуб за такі гроші. Тим більше, що місто прифронтове. Звичайно, у людей виникають запитання, навіщо витрачати такі гроші, чи ефективно вони витрачаються, – розповів у коментарі Tribuna.com директор КП «Металург» Юрій Зенкін. – Це все зрозуміло.
Але я маю надію, що команда та адміністрація показала минулим сезоном, що нам вдалося спрацювати ефективно.
Місцеве населення по-різному реагує. Є декілька думок, і це нормально. Ті люди, які трошки далекі від спорту і футболу, звичайно, ставлять запитання. Ті ж, хто ближче до спорту – наприклад, мають дітей-футболістів – вони інакше реагують. Люди, які знаються на футболі, розуміють, що за 63 млн грн вийти в стики за УПЛ – це певною мірою диво від команди та тренерського штабу.
На початку повномасштабного вторгнення я теж запитував себе, чи потрібно витрачати такі кошти на клуб в такий час. Але тоді мені написали хлопці з нуля – з підтримкою, з вдячністю, що зберігаємо команду, що займаємося. У той момент у мене сформувалось поняття, що цим треба займатися».
Важко сказати, чи такі пояснення від чиновників влаштовують запоріжців, за чиї гроші й утримується «Металург». Принаймні в довоєнні та нековідні часи команда була серед лідерів першої та другої ліг за відвідуваністю домашніх ігор за даними ПФЛ – в середньому це 1.5 тис глядачів. Якщо це, звісно, говорить на користь клуба з міста, населення якого до повномасштабного вторгнення становило понад 700 тисяч мешканців.
Як і те, що на фоні чималого фінансування з міської казни, яке постійно збільшується, існують і корупційні сюжети, повʼязані з клубом.
«Металург» проводить підозрілі закупівлі (повʼязані з керівниками міста та Ахметовим). Половина футболістів – клієнти агентської компанії, що належить спортдиректору клубу
7 грудня минулого року депутат Запорізької міськради Микола Бєлий пізно ввечері виклав на своїй сторінці у фейсбуці емоційне відео. Це була реакція політика на щойно прийнятий бюджет міста на 2023 рік. В ній він прокоментував також виділені кошти на комунальний «Металург»:
«Сьогодні відбувався справжній жах, знущання з органів місцевого самоврядування і в цілому над Запоріжжям. Цьому передував понад тиждень кулуарних перемовин та скандалів. Відбулось утворення нової більшості у складі «Слуг народу», «Опозиційної платформи – За життя», «Нової політики» та депутатів від партії Шарія. […]
І сьогодні ця більшість голосувала як годинничок. Наприклад, чиясь кишенькова іграшка, чийсь домашній улюбленець, футбольний клуб «Металург» коштує місту на наступний рік 63 млн грн. Це вдвічі більше, ніж Запоріжжя в цьому році витратило на прийом внутрішньо переміщених осіб з інших областей! […]
Від нас було близько десяти правок [до бюджету] – по футбольному клубу, по аеропорту в Запоріжжі, який не працює, але на який виділили понад 80 млн грн. Але ніхто з депутатів наші правки не підтримав».
Звісно, треба враховувати, що Бєлий – член опозиційної партії «Європейська солідарність». Тому його критика більшості в міськраді Запоріжжя може мати політичний підтекст.
Проте Микола не перший і не останній, хто звернув увагу на можливу корупційну складову існування комунального «Металурга» й те, що корені цієї проблеми сягають керівництва міста.
Ще до повномасштабного вторгнення і за попереднього директора КП «Металург» Максима Лупашка клуб ставав фігурантом корупційних розслідувань. Так, у 2020 році місцеві журналісти виявили, що підприємство замовляло послуги з харчування у закладів повʼязаних з дівчиною сина Лупашка, який начебто й контролював ці заклади.
В грудні 2021 року керівництво у «Металурга» змінилось, і замість Лупашка директором клубу став Юрій Зенкін. Утім, шлейф можливої корупції не перервався навіть під час повномасштабної війни з Росією.
Наприклад, «Металург» продовжив замовляти послуги з передачі води для поливу у компанії «Соціальні ініціативи Запоріжжя». За даними системи аналітики Youcontrol, це підприємство з групи «СКМ» Ріната Ахметова, у ймовірних корупційних звʼязках з яким підозрювали минулого мера Запоріжжя Володимира Буряка. Тим паче той (Буряк) раніше працював головним інженером «Запоріжсталі», що належить найбагатшому українцю.
За шість років існування комунальний «Металург» пʼять разів укладав договори зі «Соціальними ініціативами Запоріжжя» на загальну суму в 686 тис грн. Три з цих договорів були укладені уже після відставки Буряка з посади мера міста.
Чи означає це те, що Буряк продовжує впливати на «Металург», створення якого сам же ініціював? Впевнено відповісти не вийде. Можливою відповіддю є те, що в кінці 2021 року в керівництві муніципального футбольного клубу зʼявився багаторічний експерт телеканалів Ахметова «Футбол» Михайло Метревелі, який прийшов на посаду разом із Юрієм Зенкіним.
«Я з ним познайомився вже після того, як мене призначили директором клубу. Але я повністю задоволений цим знайомством. Вдячний Михайлу, бо з його досвідом у футбольній інфраструктурі він досить корисний і для мене особисто, і для клубу в цілому. Але не я його запрошував у клуб. Це позиція міста», – розповів Юрій Зенкін.
Метревелі в нинішньому «Металурзі» – один із центральних персонажів. І не лише через посаду спортивного директора чи медійну впізнаваність. Річ у тому, що за даними порталу Transfermarkt, половина нинішнього складу запорізької команди є клієнтами агентської компанії «М-Спорт Менеджмент», яка належить саме Метревелі. Серед них і головна зірка команди – нападник Олексій Сидоров.
Тобто, гравці, які отримують зарплати з місцевого бюджету, користуються послугами агентства, власником якого є спортивний директор їхнього клубу.
Щоправда, Зенкін не вбачає в цьому суперечності:
«З точки зору деяких спеціалістів Михайло «відмиває» гроші в клубі. Скажу в кавичках, щоб не було нюансів. Але він не отримує грошей, у клубі працює на громадських засадах. І його роль досить суттєва. В нашому клубі Михайло – це не тільки сьогодення, але й погляд у майбутнє.
Звичайно, у нього є своя контора, ліцензія агента. Звичайно, у нас є деякі футболісти з його контори. Але у нас немає агентської угоди ні з одним агентом. Ми з футболістами укладаємо двосторонні контракти, тобто клуб не витрачає нічого на цей процес».
Натомість клуб витрачає чимало на багато інших речей – від спортивного екіпірування та закупки медикаментів до послуг перевезення та ремонтних робіт для власної інфраструктури.
Але й тут не без дивностей. Наприклад, в цьому році «Металург» двічі замовляв комплекти спортивного одягу у підприємиці Олени Москаленко, яка володіє відповідними сертифікатами від різних брендів (наприклад, Jako). Нічого б такого, але в очі впадає те, що за два замовлення клуб накупив товару на понад 2 млн грн. При цьому в іншого постачальника – представника бренду Legea Віталія Кокоти – КП за два роки регулярних замовлень затарилось всього на 1.9 млн грн.
Можливо це просто випадок, але ж є звʼязок між Оленою Москаленко та дружиною Юрія Зенкіна, також Оленою. Як зʼясували журналісти видання «Наші гроші. Регіон Схід», у 2021 та 2022 роках підприємиці Олена Москаленко та Олена Зенкіна брали участь у двох тендерах на постачання автомобільних шин. В обох випадках на замовлення претендували лише вони двоє, але в підсумку перемагала саме Зенкіна, бо Москаленко обидва рази оцінювала свої послуги на трохи більшу суму. Наче сприяла перемозі конкурентки.
Юрій та Олена Зенкіни
Через такі випадки в медіапросторі Запоріжжя й утворився ореол корупційної сутності навколо «Металурга». Утім, Зенкін заперечує:
«Чи миємо ми гроші на «Металурзі»? Звичайно, що ні. Про нас частенько пишуть, що ми там вкрали і там. Я депутатам і всім зацікавленим, хто ставить конструктивне запитання… Ми зробили порівняльну таблицю – що було у 21-му році, до війни, і зведений бюджет при новій інфраструктурі у 23-му році. Без впливу інфляційних процесів бюджети приблизно однакові.
Тому ті люди, які хочуть і мають бажання отримати інформацію, вони її отримують і роблять правильні висновки. А ті, хто просто хейтить, тим не потрібна наша інформація. Це нормальний процес, демократична спільнота».
Тим часом «Металург» готується до нового сезону в певній невизначеності. І як би це дивно не звучало, причина в недостатності грошей.
В клубі досі не знають, чи зможуть провести наступну кампанію вдома, у Запоріжжі. Чи ж доведеться знову орендувати місце для базування та домашніх ігор в Моршині (для першої команди) та Калуші (для молодіжки, яка виступає в другій лізі).
Відповідаючи на запитання, чи ставитиме клуб завдання на новий сезон про вихід в УПЛ, Зенкін пояснив:
«На жаль, на сьогодні я не можу дати точну відповідь – ми ще не розуміємо, де ми будемо базуватися. Чекаємо на зустріч з власниками, місцевою владою, потенційними інвесторами та спонсорами.
Якщо відповідь буде позитивна, то, можливо, переїдемо, будемо базуватися в Моршині, як і минулого сезону. Якщо по-іншому піде, то будемо просити запорізьку військову адміністрацію дати дозвіл грати в Запоріжжі. Або базуватись тут, а грати в якомусь місті неподалік Запоріжжя, де дозволено.
Це питання фінансування клубу на достатньому рівні. Якщо ми будемо базуватись і грати в Запоріжжі, то у нас не буде можливості підсилитися. До нас бояться їхати виконавці. І ставити в цьому випадку якісь завдання, навіть неетично відносно команди».
Виходить, що навіть найбільш грошовитому комунальному клубу країни для спортивного росту треба виступати де завгодно, але не там, де йому ці гроші дають.
Фото: Запорізька міська рада, сторінка «Металурга» у фейсбуці, сторінка Юрій Зенкіна у фейсбуці
