Як формується ціна на футболістів – три головні фактори. «Шахтар» залучив усі, продаючи Мудрика
Пояснення цінникам у 100 млн євро.
Видання The Athletic опублікувало матеріал про те, як формуються ціни на футболістів. Не ті, що на Transfermarkt – про оцінку на всесвітньо відомому порталі ми розповідали ще до того, як це зробили британці:
Зрозуміло, що на фінальну ціну трансферної угоди впливають безліч чинників: вік, потенціал, позиція, чинний контракт гравця з клубом, зарплата, травматичність, технічні здібності, ігри за збірну, фінансова ситуація у клубі-продавці, рівень ліги і так далі.
Впливають на ситуацію й агенти – часто саме вони визначають те, якою буде ціна гравця, й аргументовано пропонують її обом клубам-сторонам угоди. Утім, зазвичай вони свідомо занижують її, коли хочуть якнайскоріше змінити клуб свого клієнта, й підвищують, коли вибивають для нього новий контракт.
Але видання все ж виокремило три головні чинники, які є «якірними» в оцінці гравця.
1. Ситуація на ринку порівняно з аналогами
Усе просто – клуб-продавець відштовхується від того, як до цього оцінили аналогічних гравців на ринку. Наприклад, коли Гаррі Магвайром цікавилися «Ман Сіті» та «Ман Юнайтед», «Лестер» визначав ціну на основі 75 млн фунтів, які «Ліверпуль» заплатив «Саутгемптонові» за Вірджила ван Дейка. Зрештою, захисник перебрався в «МЮ» за 80 млн фунтів.
Колишній керівник «Астон Вілли» Пол Фолкнер додає ще один приклад: «Ми так робили, коли «Ліверпуль» прийшов за Гаретом Баррі. Ми тоді такі: «Отож, якщо той і той пішов туди за таку суму, то ваша пропозиція в Х нижча за ринкову, бо ми вважаємо, що Гарет краще за цього гравця». Це хороший інструмент – я вважаю, що найсправедливіший».
І так, Мудрика з «Антоні коштує 100 млн євро, тож і Мудрик теж» теж можна віднести сюди – але про це трохи згодом.
2. Бажання власника клубу-продавця
Воно теж має вагомий вплив – зрештою, це та людина (група людей), яка приймає фінальне рішення щодо продажу. Один з власників клубу АПЛ, за даними видання, раніше узагалі нікому не казав, як оцінює футболістів – навіть спортдиру клубу. Тобто клуби-покупці робили пропозиції наосліп – а там вже вгадали-не вгадали.
Іноді ж навпаки – клуб просто виставляє цінник і стоїть на своєму. Видання наводить приклад продажу «Брайтоном» Бена Вайта в «Арсенал» – канонірам довелося добре попрацювати й кілька разів сідати за стіл перемовин, щоб узгодити трансфер за 50 млн фунтів.
Однак бувають і комічні ситуації. Видання наводить приклад придбання «Блекберном» з «Дербі» футболіста Крістіана Дейллі. Тоді керівництво «Дербі» сказало тренеру Джиму Сміту, який вів перемовини, не приймати пропозиції нижчу за 2,5 млн фунтів. «Блекберн», не знаючи цього, початково запропонував 5,35 млн фунтів – «Дербі» не відмовляв.
3. Часові рамки
Критично важливим у визначенні ціни є таймінг трансфер – ніколи угода на початку липня не коштуватиме так само, як наприкінці серпня. Усе через те, що проданого гравця треба кимось замінювати – і чим менше часу на це лишається, тим менша ймовірність що клуб-продавець взагалі захоче його відпускати.
Колишній керівник «Евертона» Кіт Вайнесс розказав історію про Девіда Моєса – той своїми побажаннями не раз змушував клуб вриватися на ринок в останній момент. «Я наведу вам один приклад: Девід нарешті вирішив в останній день вікна, що він хоче цього конкретного гравця, тож я подзвонив керівнику того клубу, а він сказав мені йти н###й, бо в них не було часу його замінити».
Видання також наводить приклад одного з неназваних клубів АПЛ, де директор з футболу вирішив підвищувати ціну відносно того, що йому пропонували за футболіста. Зрештою, з часом вона зросла й гравця – який відкрито просив його відпустити – продали дорожче, ніж могли одразу, однак заміну йому знайти не встигли.
Усі три фактори збіглися у трансферній сазі Мудрика
Продаж Михайла Мудрика в «Челсі» – ледь не хрестоматійний приклад того, як «Шахтар» залучив усі три фактори до визначення ціни на Михайла.
1. Керівники клубу, безпосередньо відповідальні за переговори, Сергій Палкін та Дарійо Срна, публічно казали про те, що оцінюють гравця у 100 млн євро через те, шо його аналоги були продані за таку суму.
«Антоні, Гріліш – це гравці з ціною понад 100 мільйонів євро. На мій погляд, Мудрик не менш якісний гравець, ніж вони. А ще був трансфер Джейдона Санчо з Борусії Дортмунд в МЮ. Це останні трансфери на більш-менш однакових позиціях. Ми хочемо лише поваги. Ринок визначає ціну, а не я, він показує, які гравці коштують такі гроші», – казав Срна.
2. Зрозуміло, що такий цінник не був самодіяльністю Палкіна-Срни, а побажанням власника клубу Ріната Ахметова. Власне, те, що він був залучений до фінальних перемовин – це відкрито визнав Сергій Палкін – є лише зайвим свідченням щодо цього.
«Бехдад (Егбалі, співвласник «Челсі» – прим.) говорив з нашим президентом. Так, телефоном. Він не виїжджав з країни від початку війни», – казав Палкін.
3. На суму вплинув і таймінг літнього бажання «Арсенала» придбати Мудрика. Трансфер тоді не відбувся у першу чергу через те, що каноніри прийшли зі своїми пропозиціями – нехай і більшими, ніж до того давав той же «Баєр» – лише в останні дні серпня. «Шахтар» не відпустив гравця, розуміючи, що так швидко заміну не знайде (а попереду ЛЧ в експериментальному для клубу складі) – і зробив би це хіба що за умов, що «Арсенал» заплатить славнозвісні 100 млн євро.
Фото: REUTERS/Phil Noble, «Ліверпуль», «Арсенал», «Челсі»
