«Динамо» підписало Брагару з «Чорноморця»: навіщо?
Оцінюємо трансфер.
Попри те, що від «Динамо» нічого не очікувалося на зимовому трансферному ринку з огляду на риторику керівництва, інфоприводів навколо клубу на початку січня немало. Не встигли ми оцінити чутки щодо Данила Бескоровайного з «Кривбаса», як у середу стало відомо, що кияни підписали попередній контракт з гравцем «Чорноморця» Максимом Брагару.
Коротко розбираємо й цей трансфер – наскільки він логічний та для чого він потрібен.
Стежити за усіма подіями на українському ринку можна у текстовому онлайні від Tribuna.com та в оновленому розділі тегу турніру.
Підписання Брагару – плюс для глибини складу та роботи на перспективу
Перше, що треба зрозуміти – позицію Брагару. Адже у «Чорноморці» він здобув собі репутацію «універсала», зокрема через перестановки Романа Григорчука. І, можливо, з часом хтось міг забути, що Максим номінально є правим вінгером, який добре грає обома ногами. Увесь сезон 2020/21, наприклад, він провів саме у цій ролі за виключенням кількох виходів справа у захисті.
З призначенням Григорчука все змінилося, бо новий тренер перевів Брагару наліво. Спочатку – в атаку, а потім – в оборону латералем, де Максим виступав у кампаніях 2022/23 та 2023/24.
Половина матчів справа в атаці – у складі збірної України U-21. Три з них – з Унаї Мельгосою восени. В іспанського тренера Брагару став основним правим вінгером у кваліфікації Євро – провів без замін зустрічі з Північною Ірландією та Англією, зіграв 66 хвилин проти Люксембурга, однак пропустив 2 заключних тури року через травму.
Тому перший плюс для «Динамо» очевидний – універсальність. Другий – рідне амплуа Максима, бо у киян дефіцит вінгерів правого флангу:
➡️ окрім Андрія Ярмоленка, є ще тільки Беніто. Нігерієць викликає величезні питання щодо свого рівня, а також виходить переважно у центрі нападу замість Ваната.
➡️ Владислав Кабаєв, Самба Діалло та Назар Волошин – номінально ліві вінгери, кожному з них менш комфортно на паралельному фланзі;
➡️ Справа часто вимушено ставлять Олександра Караваєва – він не є ефективним у цій ролі, а в атаці, як показали останні матчі «Динамо» та збірної, краще почувається теж зліва.
➡️ В U-19 не помічено вихованців, які найближчим часом могли б скласти конкуренцію.
Тобто Брагару дасть додаткову опцію під Ярмоленка у наступному сезоні, а якщо/коли Андрій через пару років завершить кар‘єру, то виглядає непоганим варіантом на перспективу. Максиму – всього 21 рік.
Брагару прийде вільним агентом – він є одним з найкращих варіантів на внутрішньому ринку за зіставленням факторів
Важлива ремарка – «Динамо» підписало з Брагару попередній контракт за схемою 4+1. Тобто він приєднається до команди аж влітку вільним агентом, а клуб виплатить «Чорноморцю» відшкодування за виховання футболіста (400-500 тисяч доларів). Враховуючи фінансовий аспект угоди, неготовність керівництва витрачати великі кошти та скарги киян про відмови легіонерів, то Максим дійсно є одним з найкращих варіантів на внутрішньому ринку.
Серед інших кандидатів згадується хіба що Олексій Гуцуляк з «Дніпра-1», який теж може стати вільним агентом, проте тут 2 моменти для сумнівів. Перше – потенційні запити щодо умов контракту, які точно вищі, ніж у Брагару. Друге – здатність відтворювати функції того ж Ярмоленка.
Щодо показників Максима та підтвердження його рівня, то він, наприклад, лідер сезону УПЛ за кількістю дриблінгу 1 в 1 (103), 6-й за середньою кількістю обіграшів (6.27) та 7-й за відсотком успішності (61,1%). Серед фулбеків – лідер за двома першими метриками та 2-й після Івана Дібанго за третьою. Не дивно, що одесит також у топ-5 гравців, проти яких найчастіше порушують правила
За ривками з просуванням – з відривом лідер УПЛ за загальною кількістю (82) та лідер за середнім показником (4.97).
Загалом за діями попереду Брагару всюди у топі рейтингів, а за діями у захисті – навпаки, що підтверджує його атакувальне спрямування.
Приводи для песимізму: сумніви щодо гри поза системою та попередні невдалі кейси трансферів з УПЛ
Напевно, не відкриття, що прогрес Брагару – це перш за все заслуга Григорчука, який знайшов йому правильне застосування. Що ключове – застосування у добре вибудованій певній системі.
Теоретично виникатимуть сумніви, як він проявлятиме себе в інших умовах. Невдалі приклади вже маємо – той же Даниїл Алефіренко, який у «Чорноморці» запалював, а після повернення у «Зорю» знову притих.
Контраргументом для Максима може стати його досвід у молодіжних збірних – він і у Руслана Ротаня відіграв 5 матчів на Євро, два з яких у старті, і у Мельгоси закріпився, що згадувалося вище. У цих тренерів інші підходи до побудови гри, тож є хоча б якісь ознаки здатності Брагару адаптовуватися до нових вимог (де потрібно діяти менш прямолінійно).
Однак, звісно, нікуди не дітись від неприємних аналогій: Владислав Кулач, Денис Антюх, Владислав Кабаєв. Усі проявляли себе у колективах УПЛ, перед якими власники ставили не такі високі завдання, як перед «Динамо» – і потім у складі киян вони відверто не вражали/не вражають. Проте ці аналогії можуть бути недоречними – жоден з них не був настільки різностороннім гравцем на момент трансферу та не мав такого бекграунду у молодому віці.
Якщо описувати враження від переходу Брагару, то не виникає реакції «а для чого?». Навпаки простежується логіка у діях клубу (аж дивно):
– підписання молодого виконавця з перспективою росту;
– підписання гравця основи молодіжної збірної;
– профайл, якого не вистачає;
– універсальність;
– економія (баланс якості/витрачених коштів);
І загалом це не той трансфер, яким «Динамо» сильно ризикує.
Фото: «Чорноморець», «Динамо», інфографіка Tribuna.com
