«Поїхали із дружиною погуляти до Києва. Досі гуляємо». Як Калитвинцев переходив до «Динамо»
Цікава історія від іменинника.
2008-го року в інтерв'ю «Спорт Експрес» Юрій Калитвинцев розповів, як він переїхав до Києва.
– Про ваші переговори із президентом київського «Динамо» Григорієм Суркісом ходять чи не легенди. На кшталт того, що до готелю українського посольства в Москві ви нібито добиралися милицями.
- Ні, звичайно, - за мною надіслали машину. Не можу сказати, що був налаштований на переїзд до Києва: мене на той час звали всі московські клуби, окрім «Спартака». Григорій Михайлович запропонував приїхати на один день, погуляти Києвом, посидіти, поспілкуватися. Я повідомив про це дружину, висловив свої сумніви: «Який сенс? Якщо поїду, не скажу я йому в кабінеті – ні». Але дружина раптом сказала: А що нам втрачати? Київ – гарне місто. Поїдемо, погуляємо». Поїхали. Так і досі гуляємо.
- Кажуть, що, дізнавшись про ваше рішення, Валентин Іванов кричав у слухавку: Ти що, дурень? Там же Чорнобиль!
– Козьмич сказав мені: «Ти з глузду з'їхав! Все звідти, а ти туди!», але Чорнобиля не боявся. По-перше, надворі стояв 94-й рік. По-друге, у Києві в мене грали друзі, і ніхто особливо не скаржився.
– Вже при вас до Києва повернувся Лобановський.
– До мене доходили чутки про те, що Валерій Васильович ще 88-го хотів запросити мене, побачивши у матчах за «Ротор». Правда це чи плітки – я так і не дізнався. Можливо, він сказав: «Непоганий пацан». А може, й справді хотів на перспективу взяти.
Опинившись у команді, яку очолив Лобановський, я зрозумів, що це виклик із великої літери. Подзвонив Борман: «Давай, повертайся, я тобі всі умови зроблю". – «Ні, – говорю, – хочу залишитися в «Динамо». - Але ти там не заграєш. Ти ж м'ячі не забираєш, а Лобановський таких гравців не любить». Гаразд, гадаю, подивимося, ось у мене і ще один стимул з'явився. На навантаження уваги не звертав, фізично завжди був готовий чудово, терпіти вмів.
Джерело: sport-express
