Збірна при Реброві аномально забиває більше, чим створює. Україна показує дива реалізації
Фарт чи майстерність?
Збірна під керівництвом встигла зіграти 4 матчі і майже в кожному показувала дива реалізації моментів. Я не пам'ятаю, щоб так щастило комусь з екс-тренерів нашої національної команди.
Візьмемо дебютний матч нашої команди на чолі з Сергієм Ребровим проти Німеччини. Матч закінчився з рахунком 3-3, а Україна за усю гру завдала 3 удари в площину воріт. Нагадаю, що нам допоміг Рюдігер, який забив м'яч у власні ворота. Але це була товариська зустріч, яку збірна України не провалила і показала, що може боротись на рівні з топ-збірними.
Далі вже був перший офіційний матч. І знову українці демонструють дива реалізації. Та ще й по якому сценарію. Програючи 2-0 Північній Македонії, ми відіграємось забивши три голи в другому таймі. Знаєте зі скількох ударів у площину? З трьох. Ми знову витиснули максимум з мінімуму.
Матч проти Мальти єдиний, поки що, де наша збірна не оверперфила свої моменти. У нас було 8 влучань в межі воротарського майданчика, у нас був незабитий пенальті. Але ми все таки дотисли наших суперників за допомогою другого справедливо назначеного одинадцятиметрового. Знову фарт допоміг? Якби ж то.
І ось гра проти Англії. Україна буквально немає моментів в перші 20 хвилин гри. Як раптом в першій серйозній атаці на ворота Пікфорда ми забиваємо гол. З першого і єдиного удару в площину за всю гру. Це вже не випадковість, це реально системність. При чому атака була неймовірною якісною, всі хто приймав участь в забитому голі опинились у потрібному місці в потрібний час.
У підсумку ми маємо наступну картину: збірна України завдала 15 ударів в площину воріт суперників за 4 матчі та забила при цьому 8 голів. Ребров зараз має втішну статистику, бо його команда забиває в кожному матчі щонайменше один раз. Але чи довго це буде тривати?
Звернувся до модельної системи expected goals (xG), щоб зрозуміти наскільки наша національна команда назабивала більше, аніж мало б бути і здивувався:
- проти Англії (0.21 xG — 1 гол)
- проти Мальти (3.47 xG — 1 гол)
- проти Пн. Македонії (0.56 xG — 3 голи)
- проти Німеччини (1.67 xG — 3 голи)
І про це я неодноразово наголошував у власному телеграм-каналі, куди запрошую кожного читача цього блогу. Скоро там розіграю 300 гривень серед тих, хто вгадає точний рахунок матчу Італія-Україна.
Загалом вийшло, що наша збірна повинна була забити 5,91 голів за ці чотири гри, а забила 8. Достатньо велика різниця. Дуже приємно, що ми настільки успішно реалізуємо кожен наш шанс, але з іншого боку збірна створює не так багато моментів. Поки що вдається витискати свій гол з найдрібніших ситуацій, але чи це буде вдаватись завжди так? На мою думку, ні. Приємно бачити, що ми міцний горішок для топових збірних і навіть війна не вплинула на показник того, що ми можемо псувати нерви усім великим командам Європи.
Роблячи ще один висновок, можна сказати наступне: наша атака перевиконує свій план по забитим голам і це прекрасно. Навіть захист можна хвалити, якщо закрити на усі привози які робили наші центральні захисники. 6 пропущених м'ячів за 4 гри — це не смертельно, тим паче коли в суперниках такі слони, як Німеччина та Англія, а зовсім скоро підтягнеться ще Італія.
Хочеться зробити акцент саме на такій аномалії. Забивати в кожному матчі голи з напівмоментів, або взагалі з одного мікроепізоду — це треба, або вміти, або кожен раз витягати щасливий квиток в лотереї.
