Tribuna/Футбол/Блоги/Суб'єктивно про футбол України/Суб'єктивно про Антона Каніболоцького

Суб'єктивно про Антона Каніболоцького

Його є за що любити ;)

Автор — Мария Патока
31 августа 2014, 11:27

Судити про людину, не знаючи її особисто, кажуть що важко. Але брешуть. Є люди, яким достатньо погляду – і вони вже все розкажуть, Шерлок Холмс наприклад. Ну добре, скажу так: судити людину по її вчинкам реально, навіть не знаючи цю людину особисто.

Перед вступом до теми, мабуть, мені треба розповісти про те, що я думаю про першого воротаря «Шахтаря» - Андрія Пятова. Якщо чесно, Андрійко у Полтаві – це культ. Про нього розповідають, згадують тільки приємне, і трохи ностальгії додають до всієї тональності розповідей. Вважають своїм, холять пам’ять про нього, зрозуміло.

Я особисто пам’ятаю Пятова ще на молодіжному чемпіонаті у 2006 році, але з того чемпіонату я пам’ятаю ще одну кучеряшку – Сашу Рибку. Тому коли Рибку забирали у «Шахтар» (по принципу «Челсі» треба сказати – купимо всіх, хто нас образив, ви от тільки вікна трансферного дочекайтеся), я то була рада. Але коли Саша почав грати – звісно що злилася, на початку. Відпустило з часом. Стерпится – слюбится, тим паче з таким воротарем як Рибка. Все інше, що сталося тією зимою, згадувати не хочется, а літо взагалі викинути з себе.

Прихід Каніболоцького особисто я, і не тільки я, прийняла дивно. Перший «плюс» він заробив, коли розірвав контракт з «Дніпром», щоб перейти в «Шахтар». Оце так порив, було приємно. Хто не пам’ятає – коротка історія: 24 липня «Шахтар» повідомив що 1 січня нового (2013) року у нас новий воротар – дніпрянин Каніболоцький, звикайте, шарьте на ютубчику, чекайте зборів. Але буквально через 6 днів, 30 липня (під мій день народження) знову інформація – контракт пере підписано, 24-річний воротар приходить у клуб #прямзараз. «Дніпро», як ображена колишня, відзаявили воротаря з Прем'єр-Ліги, і потім все дійшло до розірвання контракту. Шановні дівчата, які отримують приставку «екс» - будь ласка, не намагайтеся мститися, вам ж гірше буде.

Звісно що нового кіпер полюбили дівчатка – він же такий *мімімі* (є приклад из життя, але я не хочу їх наводити, ок). Далі були перші збори взимку, і, що найголовніше, матч з «Дніпром». І цю помилку на 13 хвилині Антону згадують досі (нуашо, ви ж згадуюете Шовковському Словенію). Я все намааюся пояснити собі чому, і от який висновок: фани «Шахтаря» не хвикли до того, що у них на воротах стоїть Мануель Нойер. Пятов завжди грає в зоні воротарської (напад на кіпера у матчі з «Металістом» того сезону пам'ятаєте). А оці всі фінти, стрибки і «прочая ересь» - то не наше.

Але саме після того матчу почалася певна ротація воротарів,і вона дійшла до свого апогею тоді, коли в серпні в 4 турі під час дербі сааме Антона поставили на ворота.

І от на цьому моменті варто поговорити про нього як про людину.

Бо воротар, який подає руку без рукавички – цей момент не можна пропустити крізь пальці, це заслуговує поваги.

Я не знаю атмосфери у «Дніпрі», а от атмосферу у «Шахтарі» - знаю. Веселі фоточки і відео зі зборів, де всі бісяться, а під час товариських ігор всі такі серйозні – це забавляє. Інтерв'ю я давно не довіряю, таке відчуття, що футболісту видають список фраз, які треба заучити. Так вони їхі під час флешів видають! Несправедливість! Ні щоб від душі. Саме тому тут Антон відкрився повністю, я вважаю. Шутков і команда надихають.

Але поки Пятов залишався основним у збірній – він залишався основним у «Шахтарі». От тільки не при Луческу як при тренері. Прихід Ордеця, не такий і старий Ракицький – пара достатньо мобільних гравців оборони, для яких пасує саме такий мобільний воротар, який і вийде (от тільки Антон виходить – його б'ють), і зфінтить, і останнього захисника зіграє. Футбол стає швидшим, гравці – більш рухливішими, а Мануель Нойер – іконою гри для воротарів (сааме тому у «Челсі» на воротах Куртуа, а не Чех). Час іде і скоро, можливо, фанати «Шахтаря» будуть сльози литии по Антону Каніболоцькому, а на воротах стоятиме Сарнавский .

Другие посты блога

Все посты