Вояж на Туманний Альбіон. «Металург» Запоріжжя 2002-2003 (ЄвроНезалежність)

Запоріжжя здавна славиться своєю футбольною школою, традиціями, які прищеплюють з дитинства. Проте, у місцевої команди на жаль, досить бідний досвід гри на європейській арені – починаючи з 1992 року. Щоправда, до честі «металургів», у кожному з євросезонів вони демонстрували себе з найбільш якісної сторони.

Сьогодні ми згадаємо, як саме «козаки» кували метал єврокубків у сезоні 2002-2003.

Право брати участь в іграх міжнародного масштабу хлопці із славного міста Запоріжжя здобули в рамках розіграшу 11-го чемпіонату України. Вірніше, вигризли це право. Справа в тім, що за підсумками турніру по 40 очок набрали одразу три команди – харківський «Металіст», дніпропетровський «Дніпро» та герої цієї статті. Ця обставина, а також недосконалість регламенту стало приводом для перегляду підсумкової таблиці (МХ мав зайняти 4 місце спершу).

  Події набирали розголосу. Регламент голосив, що:

«у випадку однакової кількості очок у двох чи більше команд перевага віддається команді, яка має кращі показники особистих зустрічей з конкурентами…».

У європейській практиці, як ми знаємо, додаткові критерії це різниця м’ячів, більша кількість забитих м’ячів, очні зустрічі тощо. Але так вирішують рівність у Лізі Чемпіонів, континентальних турнірах. Керівництво «Металурга» ж зачепилось за слово «особисті» - вони хотіли розрахувати матчі лише між трьома колективами, які набрали 40 очок. З проханням щодо розгляду даного клопотання звернулась обласна федерація футболу та, як це не дивно, … колектив ВАТ «Запоріжсталь»:

«…багатотисячний колектив з радістю зустрів звістку про те, що наша команда вперше в історії зайняла четверте місце…»

Дану проблему не можна було відкладати в «довгий ящик», тому що уже на носі були єврокубки. 14 червня відбулось засідання Комітету професійного футболу, на якому вони схилялись до запорізької трактовки регламенту, але рішення не прийняли і відклали розгляд до 16 числа для того, що краще вникнути в суть проблеми, а клубам заручитись юридичною підтримкою.

16 числа відбулась нова нарада стосовно питань євроучасті. Як це не дивно, але знову Президіум не прийняв жодного рішення, тому що доводи захисника інтересів «Металіста» Миколи Воронова (завідувач кафедри державного будівництва Національної юракадемії України імені Ярослава Мудрого) та юридичного представника від «Металурга» Тетяни Варфоломєєвої (ректор Академії адвокатури) були настільки переконливими, що представники ФФУ не змогли віддати чітку перевагу одній із сторін.

Тому було проведене голосування: з 27 членів Виконкому на нараді були присутні 22 – з них 11 підтримали запорізьку версію; 8 – харківську; 2 – утрималось; Г. Суркіс – не голосував.

Ось так «Металург» (чесно чи нечесно) здобув право виступати у Кубку УЄФА. Це визнав навіть Сергій Стороженко:

«Всі, хто приймав нинішній регламент, допустили помилку, не помітивши неточності в формулюванні даного пункту. Винними є і ФФУ, і ПФЛ. Не знімаю вини з себе і я особисто. Мені, як уродженцю Харкова, дуже образливо, що «Металіст» залишився без права брати участь в єврокубках. Проте, я вважаю, що закон на боці запоріжан».

У місті зразу ж почалось святкування. Губернатор Карташов відзначав, що запорізькі футболісти у чесній боротьбі здобули путівку у Кубок УЄФА. Не оминув він проблему стадіону, зазначивши, що питання вирішиться з дня на день.

Першим суперником запорізького клубу стали скромні мальтійці з клубу «Біркіркара»

 15.08.2002. 20:20. Дніпропетровськ. Стадіон "Метеор". 4 000 глядачів

Металург-Біркіркара 3:0

«Металург»: Глущенко, Мельник, Ратій, Вішевіч, Акопян, Брджанін (Іващенко, 74), Смірнов, Іванов, Бастон (Толедо, 56), Мілосавлевіч, Фабіо Дуарте Васконцелос (Заєць, 46).

«Біркіркара»: Дебоно, Мікаллєф, Галеа, Спітері, Камензулі, Калаш’єне (Табоне, 82), Маркс (Малеа, 62), Галеа, Нвоко, Дронка, Ебо (Шеклуна, 72).

Надзвичайно рано вирішили з'явитися в Україні футболісти мальтійського клубу «Біркіркара».

У понеділок, 12 серпня мальтійці прибули до Києва в 10.40 рейсом ТК 1457 Стамбул - Київ авіакомпанії «Турецькі авіалінії». У Борисполі їх зустрічали представники запорізького клубу і комфортабельний автобус «Volvo», наданий комбінатом "Запоріжсталь". Того ж дня делегація «Біркіркару» у складі 18 гравців і 9 офіційних осіб була доставлена до Дніпропетровська. Аварійний стан запорізької арени не дав змоги провести матч у рідному місті.

Свисток грузина Малагурадзе дав початок зустрічі між двома командами. За цією баталією на «Метеор» прийшли лише 4 000 глядачів – на заваді стало те, що у місті в той час падав дощ. Та й крім того, «Металург» і «Дніпро» - принципові суперники.

«Смугасті» - а саме таким є найменування гостей – з перших хвилин сіли обороняти володіння Дебоно. Проте, незважаючи на масовість оборонних редутів, швидкий м’яч номінальні господарі все ж забили – відзначився Армен Акопян. Пізніше взяття воріт від Валентина Іванова та Алєксандра Брджаніна поставили під сумнів доцільність матчу-відповіді. З цим погоджувався і тренер мальтійців Стівен Аццопарді.

29.08.2002. 21:45. Біркіркара. Національний стадіон "Та Алі". 4 000 глядачів.

Біркіркара-Металург 0:0

«Біркіркара»: Хабер, Мікаллєф, Камензулі, Калаш’єне (Табоне, 78), Маркс, Галеа (Бріффа, 85), Нвоко, Малеа, Дронка, Шеклуна, Ебо (Галеа, 46).

«Металург»: Глущенко, Мельник (Ключик, 89), Матеус Біаншім Ансен, Ратій, Вішевіч, Брджанін, Толедо (Бастон, 66), Смірнов, Іванов, Мілосавлевіч, Іващенко (Заєць, 61).

Про матч-відповідь казати багато впринципі і не приходиться. Фактично, підопічні Олега Тарана вже вийшли у наступний раунд – в основну частину Кубка УЄФА. Гості, приїхали наче на курорт – більше відпочинку, ніж впертої праці. Мальта, все – таки…

За вікном стовпчик термометра показував позначку у 29 градусів. Така ж засуха була і на футбольному полі. 0:0 і «запоріжці» вже де-юре виходять у наступний раунд, де на них чекав сюрприз…

На «Металург» вже чекав грізний на ту пору англійський «Лідс Юнайтед». Які в тієї команди були імена: Робінсон, Дакур, Відука, Сміт, Кьюелл – серцю мило ті часи згадати.

На цей «фартовий» жереб жодним чином не нарікав Таран:

«Я вам чесно скажу, що кращого жеребу і бажати не варто. Поєдинки з таким суперником підуть тільки на користь нашому колективу в цілому і кожному футболісту зокрема. Мені здається, зустрітись з англійцями набагато краще, ніж, наприклад, з австрійцями, які дістались «Шахтарю». До того ж, наші вболівальники отримають змогу вживу побачити одну з найкращих команд Старого Світу»

Щоправда, на дуель з британцями Олег Таран вже не вийшов. Коуч став заручником складної ситуації в чемпіонаті і після поразки в Києві від «Оболоні» вимушений покинути тренерський місток.

Виконуючим обов’язки головного тренера став відомий нам усім Олег Лутков.

19.09.2002. 21:45. Лідс. Стадіон "Елланд Роуд". 30000 глядачів.

Лідс-Металург 1:0

«Лідс»: Робінсон, Келлі, Харт, Дакур (Макфейл, 65), Радебе, Вудгейт, Відука (Бріджес, 65), Кьюелл, Бойер, Сміт, Бакке

«Металург»: Глущенко, Ратій, Вішевіч, Акопян, Ключик, Смірнов (Заєць, 90+2), Мілосавлевіч, Модебадзе (Брджанін, 59; Толедо, 90+4), Валуца, Фабіо, Додіч.

Чим менше залишалося часу до стартового свистка Мікко Вуорели, тим більше наростав ажіотаж. Матчі єврокубків (а особливо Кубка УЄФА чи Ліги Європи сучасної) користуються  у нащадків родоначальників футболу меншою популярністю, ніж зустрічі рідної Прем'єр-Ліги, і тому адміністрація клубу, щоб залучити людей на трибуни, за дві години до початку зустрічі пішла на небачені знижки, встановивши ціну на квитки в 3, 5 і 16 фунтів. Ефект був приголомшливим - біля кас миттєво вишикувалися черги і вболівальники прямо з роботи йшли на матч.      

Металург без підтримки не залишився, тому що в Лідсі, наскільки я знаю, чи не найчисельніша після Лондона українська діаспора – конкурентом ще може бути Бірмінгем.

Ледь пролунав свисток про початок гри, як заспівали трибуни «Елланд Роуд» і підопічні легендарного Террі Венейблса кинулись на штурм воріт Глущенка.

Британці вдало грали на «другому поверсі», виграючи чи не кожне єдиноборство, яке прагнули нав’язати форварди з України.

Кульмінаційним моментом у матчі став епізод на 79-ій хвилині, коли Олег Ратій, вміло поставив корпус у штрафному майданчику, але був рукою буквально відкинутий від м'яча Бріджесом - пішла передача на Сміта, який рухався паралельним курсом, і нова зірка англійців відправила м'яч з близької відстані у порожні ворота - 1:0.

Хоча, по правді кажучи, Сміт цю гру провалив. Неабияк він «постарався», щоб не вразити ворота Глущенка, проте його «автограф» у воротах запоріжців на 80-ій хвилині перекреслив усі поточні невдачі.

Втрачати запорожцям було вже нічого: вони пішли вперед. Але все завершувалось нічим – «Металург» змушений був поступитися 0:1, але честі країни він не посоромив.

03.10.2002. 19:00. Дніпропетровськ. Стадіон "Метеор". 11 000 глядачів.

Металург-Лідс 1:1

«Металург»: Глущенко, Ратій, Вішевіч, Акопян, Мілосавлевіч, Модебадзе, Лапко, Валуца, Фабіо, Ключик, Додіч.

«Лідс»: Робінсон, Келлі, Харт, Кьюелл, Бойер, Бармбі, Макфейл, Сміт, Міллз, Бакке, Маттео (Дюберрі, 90+1)

Як і очікувалося, номінальні господарі поля не кинулася стрімголов в атаку, тому що все-таки грали проти 2-ої команди АПЛ. З перших хвилин було видно, що гості були напрочуд впевнені у своїй перемозі.

Британці були явно збентежені різким контрвипадом металургів на 24-ій хвилині. Фабіо, сміливо пішовши на обіграш у штрафному, раптом різко і несподівано пробив з лівої ноги, підкрутивши м'яч у дальню «дев'ятку». Робінсон був безсилий, проте Фортуна на якусь мить посміхнулася «Лідсу» - м'яч потрапив у хрестовину. Та вже через кілька секунд стадіон буквально вибухнув радісними емоціями - м'яч відскочив до Іраклія Модебадзе, який, вигравши боротьбу на другому поверсі, головою по високій дузі пробив у дальній кут. Здавалося, що сфера летить надзвичайно довго та й кіпер гостей буквально завис у повітрі, проте це був гол!!!

 Рахунок за сумою двох матчів зрівнявся, а адреналін у матчі піднявся до крайньої межі.

 Впіймав кураж і вожак «Металурга» Андрій Глущенко. Його впевненість у собі передавалась і лінії оборони, яка раз за разом нейтралізувала форвардів «павлінів» (кличка команди).

Та все ж доля була жорстокою до наших побратимів. На 77 хвилині банальний крос з фланга Глущенко нейтралізував, проте м’яч попав прямо на голову білявому Сміту. В останнього удар, на щастя, не вийшов – м’яч пішов в сторону від воріт. Та, «злим генієм» для Металурга став Нік Бармбі, який підкараулив кулястого і переправив у ворота Глущенка. (див з 12:38)

Ось так і закінчився матч. Коуч гостей – Террі Венейблс не шкодував епітетів своїй команді, кажучи, що вони повністю переграли українців, проте кілька теплих слів у сторону «Металурга» він теж промовив:

«У принципі, господарі зіграли добре, і їхні вболівальники цілком можуть пишатися своїми улюбленцями»

Більш лаконічним був один з героїв спектаклю у двох діях між «Лідсом» та «Металургом» Андрій Глущенко:

«Достойно. Цим словом можна охарактеризувати вс двоматчеве протистояння «Металурга» і «Лідса». Місяць тому здавалося, що зіграти на рівних з такою командою просто неможливо, але ж англійці теж люди - такі ж як ми. З ними можна грати. Нічийний результат вважаю закономірним.» 

P.S. Згадуючи ці матчі, підсвідомо пишаєшся тим, що ти українець.

Далі буде…

Богдан Матулкін ©