Найзапекліше дербі Іспанії

Блог "В ритме фламенко" пропонує вам розповідь про Галісійське дербі - найзапекліше дербі Іспанії.  

У неділю відбудеться дербі Гальего, для багатьох прихильників футолу, які не дуже цікавляться іспанським футболом - просто пересічна подія. Та справжні прихильникі іспанського футболу знають, що зусрічі "Сельти" та "Депортіво" - це найзапекліше дербі Іспанії.  

Іспанські дербі в основному не такі гарячі, як, наприклад, італійські чи англійські. Тут ви зможете побачити наймиролюбніше дербі у світі (баскське) , коли фани "Атлетіка" та "Реал Сосьєдаду" під час гри сидять разом. В Іспанії нема такої практики, щоб фани їздили масово на виїзди за власними фанатами. Тут гравці досить часто переходять із стану ворога однієї команди в іншу. Навіть багато гравців гравців "Барси" та "Реалу" робили прямі переходи з одного клубу в інший (Фігу, Енріке, Лаудруп). Звісно, що цих гравців називали "іудами", але вони все рівно вони робили ці переходи.

Галісійське дербі - це виключення з правил. Воно справді - найзапекліше дербі Іспанії. В історії Галісійського дербі відомий лише один випадок прямого переходу з однієї команди в іншу. У 2001 році серб Горан Джоковіч став гравцем “Депортіво”. Вболівальники “Сельти”, звісно, одразу оголосили йому анафему, однак і у Ла-Коруньї до Горана ставилися вороже. Це призвело до того, що він зіграв за нову команду лише 10 поєдинків і не витримавши тиску пішов догравати у скромний “Ельче”.

Справа в тому, що Галісія історично відрізнялася від іншої частини Іспанії. Навіть, коли Галісію захопили римляни, чи араби то їхній вплив на цю автономію не був дуже великим. Галісія розташована на північному заході Піренейського півострова, і омивається Антлантичним океаном. Більшість місцевості складають гірські ланцюги завишки до 2000 м. Тому під час різних завоювань місцеві жителі ховалися у горах і нікому не корилися. У давнину сучасну територію Галісії називали "finis terrae" (край світу).  

Віго та Ла-Корунья не тільки найбільші міста автомної спільноти Галісії, вони також є портовими містами. Віго розташоване на кордоні з Португалією, тому прихильніків "Сельти" називають "португальцями", що для Іспанії досить принизливо. А прихильників "Депортиво" називають "турками", що також принизливо для Іспанії. Два великі міста, два великі порти по сусідству здавна вели між собою торговельну ворожнечу за впив у регіоні. Це ворожнеча з часом перекинулася і на футбольне поле. 

У галісійському дербі досить гостро стоїть питання ідентичності. У Віго, наприклад, дуже поширений старий галісійський діалект, який у Ла-Коруньї і не кожен зрозуміє. Вболівальники "Сельти"  досить консервативні і більш націоналістично налаштовані. Вболівальники "Депортіво" більш демократичні. Можна відмітити, що після Країни басків та Каталонії, Галісія третій регіон Іспанії, який хоче ще більше повноважень, або взагалі вийті із складу країни.

Найстаріший і найтитулованіший у Галісійському дербі є "Депортіво", яке було засноване у 1906 році. "Депор" виграв один титул Ла Ліги, два Кубки Короля та три Суперкубки Іспанії за всю історію існування.

"Сельта" з'явилася  1923 році завдяки об'єднанню двох клубів "Спортінга" та "Фортуни". Великий досягнень не здобула у своїй історії. Можна відмітити три виходи до фіналу Кубка Короля та виграш кубка Інтертото.

Ворожнеча почалася майже відразу. Ще у далекому 1929 році представники "Депортіво" зробили все можливе, щоб "Сельта" не приняла участь у першому розіграші чемпіонату Іспанії. Хоча сам "Депортіво" не мав шансів зіграти у цьому турнірі, але він не хотів щоб "Сельта" грала там скоріше за нього. Та все рівно "Сельта" - першою дебютувала у Прімері в сезоні (1939/40), а "Депортіво" дебутував у Ла Лізі через два роки. 

З часом протистояння набувало, ще більш великого напруження. Особливо у 80-х роках почалися сутички між фанатами команд. 

Було у протистояннях і дві історії, пов'язані із смертями. 21 грудня 1986 році “Сельта” у сегунді зустрічалася з “Малагою”. Улюбленець публіки з Віго Бальтазар в одному з епізодів зіткнувся із молодим голкіпером “анчоусів” Хосе Антоніо Гальярдо. Голкіпер спочатку повернувся у стрій, проте через 17 днів впав у кому а ще через тиждень помер.

Після цього вболівальників “Сельти” почали називати вбивцями, а виїзд до Ла-Коруньї на матчі команди міг завершитися зіткненнями. Це й призвело до того, що усі фани команди об'єдналися і створили єдину велику фірму Celtarras.

А 7 жовтня 2003 року лідер мобу “Депора” Los Suaves Габріель Гарсія Перес вбив у сутичці вболівальника “Компостели” (прим. третя команда із Галісії, яка грала у Прімері у період з 1994 по 1998 рік) Мануеля Ріоса. Після цього фани клубу пообіцяли вбити будь-кого, хто одягне в їхньому місті футболку “Депортиво”. І, потрібно сказати, що з 2005 по 2008 роки напади на туристів, які по необережності одягали атрибутику “Депора” таки були зафіксовані.

Та уболівальники “Компостели” і досі не забули про цю кривду, і вони досі підтримують Celtarras у їхній боротьбі з фанами кровного ворога.

Ненависть між уболівальниками клубів досягла апогею у сезоні 1999-00. А все тому, що перед дербі Галісії команди очолювали турнірну таблицю Прімери. Тоді навіть футболісти з Віго прибули в Ла-Коорунью на бусі, без ознак належності до клубу. Просто тоді закидання камінням автобусів команд стало традицією. Тоді той сезон став тріумфальним для "Депортіво".

Можна також відмітити, що у Віго планували поставити пам'ятник Олександру Мостовому, який дуже вдало грав за "Кельтів" у дербі. Та прихильники "Депора" обіцяли зруйнувати споруду, як тільки її побудують. Влада міста Віго вирішила не ризикувати.

Та протистояння уболівальників - річ нормальна. А от коли починають між собою змагатися керівництво клубів - це вже інша справа

У 2009 році “кельти” вирішили купити бразильського атакувального універсала Лулінью. І тут в боротьбу втрутився “Депортіво”, який вирішив перешкодити заклятому ворогу.

“Вони абсолютно ненормальні - зовсім помішалися на тому своєму дербі”, - скаже пізніше агент 19-річного гравця Вагнер Рібейро. А все тому, що якщо представник “Сельти” запрошував його в ресторан, то наступного дня представник з “Депортіво” намагався переплюнути конкурента більшим рахунком. У підсумку Лулінью був відданий в оренду португальському “Ешторілу” і... всі виявилися задоволеними. “Депортіво” вважав, що це він завадив принциповому супернику купити таланта. У “Сельті” вважали так само, тільки героями трансферу, що не відбувся, називали свій клуб

Найцікавіше те, що, як з'ясувалося згодом, насправді у “Депортіво” і грошей то не було, аби здійснити цю покупку. Але головне по-українськи зробили: "не з’їм, то хоч понадкушую".

Гравці, які приймають участь у дербі Гальего - назавжди запам'ятовують ці матчі.