Чому українські «народні команди» – це фейк
Володимир Миленко — про новий «Металіст», «Верес», «Металург» і нашу байдужість.
Володимир Миленко — про новий «Металіст», «Верес», «Металург» і нашу байдужість.
Новий харківський клуб «Металіст 1925» нарешті з’явився на світ. Команда стартувала в другій групі аматорського чемпіонату України, а на сайті fc-metalist.com з’явилося «Звернення учасників ТОВ «Авангард» Харків до вболівальників» (не лякайтеся – у нового харківського футбольного утворення просто клуб і команда називаються по-різному.) Один із найцікавіших моментів – фраза про те, що «ми створили дійсно народну команду».
«Народна команда» – це вже справжній тренд українського футболу новітніх часів. Починалося все це з «Вереса», далі був запорізький «Металург», тепер от «Металіст 1925». Сама по собі ідея – цікава і навіть дуже похвальна. Але є два нюанси, які ставлять під сумнів її життєздатність. По-перше, всі ці клуби, скажемо так, є не зовсім «народними». Достатньо заглянути в єдиний реєстр.
Громадська спілка «Рівненський футбольний клуб «Верес-Рівне» є співзасновником відповідного ТОВ «ФК «Верес-Рівне». Частка громадської організації у загальному статутному фонді – 39%. Членом громадської спілки може стати будь-який рівненський вболівальник. Кінцевий бенефіціарний власник (тобто особа, яка реально керуює і потенційно отримує прибутки) – житель Пустомитівського району Львівщини Богдан Копитко, він же КБВ ПАТ «Львівський холодокомбінат», що є власником частки у 61%.
Співзасновник «Металурга» – громадська організація «Металург назавжди». Частка – 10%. Членом громадської організації може стати будь-який уболівальник.
У співзасновниках «Металіста 1925» числиться Харківський обласний благодійний фонд «Відродження харківського футболу» імені Миколи Уграїцького. Частка цієї організації у загальному статутному фонді ТОВ «Авангард» – 15%. Всі три кінцеві бенефіціарні власники – сім’я Давтян: Дмитро, Каріна і Олександр.
Як бачимо, у двох останніх клубах частка вболівальників досить скромна. Так що назвати ці клуби повноцінно «народними» проблематично. Більше того, в складі співзасновників ТОВ «Авангард» бачимо Сергія Стороженка – відомого в українському футболі персонажа і друга Олександра Ярославського. Навряд чи його амбіції закінчуються на другій лізі. Якщо ідея «народності» і буде якимось чином виписана в «Авангарді», навряд чи інвесторами і фактичними власниками стануть вболівальники. «Народна команда» залишиться лише вивіскою.
З «Вересом» схожа ситуація. Частка вболівальників спочатку була 100%, але потім суттєво зменшилася. Президент клубу Олексій Хахльов більш ніж доступно пояснив ситуацію із переходом львівських морозивників із спонсорів у співвласників: «Не вистачає грошей». Мовляв, хочемо грати у першій лізі, а членських внесків і спонсорських грошей недостатньо. Ось тут і зарита собака, яка знищить ідею «народних» клубів. Люди починають бігти поперед батька в пекло. Футбольний клуб, який ще й близько не підійшов до того, щоб хоча б спробувати заробляти собі на життя, вже рветься в першу лігу. А це відповідне збільшення і щорічного внеску, і зарплат футболістів, і усього іншого. Збільшувати немає з чого – і клуб передається іншому власнику. А ідея «народного клубу» отримує добрячого шпіцака.
В Запоріжжі ситуація одночасно і простіша, і складніша. Там від самого початку було заявлено, що у вболівальників – у вигляді ГО – є 10% і право блокування певних рішень. Все. Якщо хочете мати більше – будь ласка, принесете більше грошей, отримаєте більшу частку. Тобто є певний стимул брати і працювати. І тут маємо ще одну «собаку» – вболівальники охоче критикують новий клуб у соцмережах, а от вступати в ряди цього клубу не поспішають. Немає членів ГО = немає членських внесків = немає грошей на функціонування клубу = треба брати гроші деінде. Все просто, як колумбове яйце.
Хочете команду в своєму місті – йдіть в клуби, ставайте його членом, сплачуйте внески, допомагайте, як можете. Так, як це роблять в Англії, хоч і з відповідною поправкою на різницю фінансових реалій. І не вимагайте від клубів «прем’єр-лігу за три роки». Приклад «Вереса» ідеально ілюструє, що такі бажання моментально перекреслюють всю ідею «народності». А жити на гроші власника, як показує історія попередників «Металурга» і «Металіста 1925», хоч і непогано, але небезпечно. Рано чи пізно клуб опиниться біля розбитого корита, тому що працювати з вболівальниками, залучати їх до клубного життя – в тому числі й фінансово – вони не встигли чи просто не захотіли навчитися.
Зараз у клубів є такий шанс – з нуля можна будувати щось цивілізоване. Головне – не ставити воза поперед коней. Навчитеся заробляти гроші – УПЛ нікуди не дінеться. Зате ви прийдете туди не каліфами на час, а незалежними від настрою і бажань папіків-власників.
Фото: dozor.kharkov.ua
