Тигр, що загубив інстинкт хижака

Із вибором центральної події 33-го туру чемпіонату Англії все було зрозуміло заздалегідь. Головні претенденти на золоті медалі Прем’єр-ліги приймали команду, що завдяки шестиматчевій переможній серії відсунула вбік своїх сусідів-«міщан» та перемістилася на третє місце турнірної таблиці. «Челсі» проти «Манчестер Юнайтед», учень-Моурінью проти вчителя-ван Гаала, прагматизм проти новаторства – британські ЗМІ традиційно проявляли схвальний креатив у пошуку інтриг поєдинку.

Обидві команди напередодні не могли похвалитися стовідсотковим кадровим потенціалом. І якщо головна біль Жозе Моурінью зводилася основною мірою до того, ким замінити попереду Дієго Косту (хоча непевний стан Лоїка Ремі автоматично відправляв у стартовий склад вікового Дідьє Дрогба), то голландський наставник «Юнайтед» мав скласти достойну ігрову мозаїку, в якій не могли фігурувати одразу декілька значущих деталей (Дейлі Блінд, Майкл Каррік, Маркус Рохо). Ретельно обдумавши можливі комбінації, ван Гаал відтягнув до середини поля свого головного бомбардира Вейна Руні, відправивши на вістря атак найбільш критикованого літнього новобранця «Червоних дияволів» Радамеля Фалькао.    

Саме колумбійський форвард став співучасником, здавалося б, тривіального ігрового епізоду, який став тим першим камінцем, що дарує глядачам ефект доміно. На 38-ій хвилині «Ель Тігре» зійшовся у боротьбі за м’яч з капітаном лондонців Джоном Террі. Досвідчений оборонець вдало використав потужність своєї статури і, опинившись першим на м’ячі, вибив його разом із ногами Фалькао. Нічийну сферу підібрав Сеск Фабрегас, камінці розпочали свій руйнівний танець: передача у боротьбі з декількома суперниками на Оскара – дотепний пас пяткою у вільну зону – фірмовий ривок Азара – точний удар поміж ніг Де Хеа.  

Експерти Sky Sports Джеймі Реднапп, Тьєррі Анрі та Грем Сунесс, аналізуючи гру в студії після першого тайму, зійшлися на думці, що дії Террі були занадто агресивними, а тому арбітр мав зупиняти гру, фіксуючи фол. Проте характерним в цьому епізоді було те, як невпевнено себе вів теперішній Фалькао: замість того, щоб швидше прочитати, куди буде спрямована передача та зробити декілька кроків назустріч м’ячеві, колумбієць завагався, а згодом навіть не спробував повноцінно використати свій корпус, щоб закрити шкіряного від зазізань Террі. Декілька років тому лідер оборони «Челсі» навряд чи зміг би так легко виграти єдиноборство у Фалькао, залишивши нападника безсило зводитися на ноги та спостерігати, як пропускає його команда.

Чим зумовлена така увага до типового ігрового епізоду – захисник демонструє свою вправність, прочитавши ситуацію швидше за ворожого форварда? Все дуже просто: ми говоримо про гравця, котрий виблискував у всіх командах, за які раніше виступав, а його трансфери обійшлися у приблизно 100 мільйонів фунтів стерлінгів. Саме прізвище Фалькао найчастіше згадувалося у контексті того, яку гру має демонструвати справжній форвард, класична «дев’ятка». Проте ніщо не вічне під місяцем сьогоденності, і зараз нападник, що наколотив 155 голів у 199 поєдинках чемпіонатів Португалії, Іспанії та Франції, став об’єктом постійних насмішок та зручною мішенню для критики. Раніше його прізвисько – «Тигр» -виглядало напрочуд влучною аналогією, беручи до уваги прямо-таки хижацькі інстинкти Фалькао у грі в штрафному майданчику; за теперішніх реалій, якщо продовжити шлях фелінологічних порівнянь, колумбієць нагадує хіба що домашнього кота: його статистика може милувати око, але гра зовсім не принесе практичної користі на полюванні.    

Щоб уникнути категоричного наголошування на одному епізоді, потрібно одразу ж зазначити, що гру проти «Челсі» Фалькао за великим рахунком провалив. Нечасті зустрічі з м'ячем, жодного виграного верхового єдиноборства чи вдалого дриблінгу дають повне право прихильникам «Юнайтед» піддавати ван Гаала третируванню на форумах за неправильний вибір нападника: «Молодий Вілсон зіграв би не гірше – він хоча б свій, англієць…» Було помітно, що Радамелеві не вистачає потужності та впевненості в собі, аби боротися із стоперами «Челсі», однак голландський тренер протримав Фалькао на полі до останніх хвилин.

Спостерігати за грою нещодавнього рекордсмена Ліги Європи стало боляче, а його падіння схоже на історію Фернандо Торреса після переходу зіркового іспанця в «Челсі». Серед продуктів кіноіндустрії колумбійцеві також можна вдало підібрати двійника: Ренді Робінсона на прізвисько «Таран», майстерно (а хіба могло бути по-іншому?) зіграного Міккі Рурком у стрічці «Реслер». Професіонал до мозку кісток, який не може адаптуватися до сучасних реалій. Знаменитість з минулого, що поступово скочується до рівня посередності. Зірка, котра падає з небосхилу. 

28-річний нападник поповнив ряди «Манчестер Юнайтед» минулого літа на правах оренди з опцією викупу. Його трансфер уболівальники «Червоних дияволів» зустріли з неприхованим ентузіазмом. Після періоду розчарування авторства Девіда Мойєса на «Олд Траффорді» мав початися амбіційний проект повернення команди на попередні вершини, і багатозабивний колумбієць мав стати його важливою частиною. «Радамель – один із найвправніших бомбардирів у сучасному футболі», - не втомлювався підкреслити віру в новобранця Луї ван Гаал після того, як орендний перехід Фалькао (що обійшовся манкуніанцям у 6 млн. фунтів стерлінгів) було офіційно затверджено.  - «Його середній показник результативності говорить сам за себе, і коли гравець такого калібру стає доступним, гріх не скористатися цією можливістю». Символічно, що на презентації колумбієць отримав футболку із дев’ятим номером (чиїм останнім власником був ще Дімітар Бербатов у сезоні 2011/2012) – як неприховане сподівання клубу, що в «Юнайтед» появився зірковий наконечник атак.

Якщо засліплені статистичними показниками колумбійця гарячі голови одразу ж помчали в магазини розкуповувати футболки із його прізвищем, то більш приземлені уболівальники насамперед задалися питанням, який же справжній фізичний стан Фалькао і чи не вплине на його гру серйозна травма, через яку Радамель пропустив чемпіонат світу в Бразилії. Проте лише закоренілі песимісти або генії ясновидства могли передбачити такий провал.

Цього сезону Фалькао взяв участь у 22 поєдинках Прем’єр-ліги та 3 матчах Кубка Англії, награвши загалом 1130 хвилин, проте зумів відзначитися жалюгідними 4 м’ячами – показником, ідентичний з гольовим досягненням далеко не найсильнішого центрбека «Манчестер Юнайтед» Кріса Смоллінга. Його вже не назвеш «можливістю, яку не можна упустити», - радше «активами, які краще не пускати в рух». Лише у шести іграх («Челсі», «Астон Вілла», «Тоттенхем», КПР, «Вест Хем» та «Колчестер») Фалькао відіграв усі 90 хвилин. Востаннє колумбієць завдавав удару в рамку воріт суперника ще у січні. Статистика, що навіває розпач та рефлекторне бажання пригадати минулу велич.

 Відсутність прізвища гравця у протоколі матчу під графою «Забиті м’ячі» - ще не привід посипати голову попелом; пригадайте хоча б скільки часу тривала суха серія нападника «Дніпра» Романа Зозулі. Однак найбільше нарікань викликає сама гра форварда. Неозброєним оком помітно, що колумбієць не вмикає на полі максимальних швидкостей, наче побоюється фізичного дискомфорту. Гольове відчуття Радамеля здається втраченим всерйоз і надовго, а захисник суперників легко дають із ним раду як позиційно, так і в швидкісних дуелях.

Намагаючись відновини впевненість Фалькао у власних силах, ван Гаал відправив його зіграти за молодіжний склад «Манчестер Юнайтед» проти однолітків з «Тоттенхема». Колумбієць так і не забив, а на 71 хвилині відправився на лаву запасних. «Так, це велика проблема, яку потрібно вирішити», - заявив наставник збірної Колумбії Хосе Пекерман під час перерви на матчі збірних у березні. – «Ця проблема настільки велика, як і сум самого Радамеля з приводу всього цього».

Звичайно, любителі футболу пам’ятають Фалькао насамперед як вибухового форварда, здатного високоінтенсивно шматувати захист суперників весь матч. «Я був призначений для гри у футбол», - якось розповів нападник фотожурналу Cromos, адже його пристрасть та захоплення грою одразу кидалося у вічі кожному, хто спостерігав за ним у дії. Як у «Рівер Плейті», так і в «Порту» та «Атлетіко» Радамель демонстрував майстер-класи того, як потрібно грати висококласному форвардові. Думаючий, неабияк вправний у верхових дуелях, із потужним ударом з обидвох ніг, фізично потужний, - здавалося, у цього сина колумбійського захисника немає слабких місць.

Найвищого рівня популярності форвард вперше досягнув у сезоні 2010/2011, коли разом із «Порту»  повигравав все, що тільки можна, у Португалії, а також тріумфувавши в Лізі Європи. Саме тоді Фалькао встановив вражаючий голеадорський рекорд, забивши 17 голів за турнір (в тому числі єдиний м’яч у фіналі проти «Браги»). Для порівняння: найближчий переслідувач Радамеля, нападник «Вільяреала» Джузеппе Россі, спромігся лише на 11 точних ударів.

Наступний сезон Фалькао провів в іншій команді та іншому чемпіонаті (щоправда, Піренейський півострів нападник так і не покинув), проте декорації залишилися за великим рахунком незмінними. Знову перемога в Лізі Європи (із двома вирішальними голами колумбійця, кожен із яких став свідченням високого класу гравця), знову титул кращого бомбардира своєї команди (важко боротися за звання голеадора у чемпіонаті, де грають Роналду та Мессі). З його допомогою «Атлетіко» поклало край 14-річному «вершковому комплексу», обігравши у фіналі Кубка Іспанії грізний «Реал». Певний час саме Фалькао утримував титул найбільш плідного (щодо середньої кількості голів за матч) бомбардира в історії єврокубків, відсунувши на нижній рядок легендарного Герда Мюллера.

Перехід в ряди клубу, що несподівано поповнив когорту футбольних нуворишів – «Монако», викликав цілий ряд запитань. Втім, усі розуміли, що на узбережжі Рив’єри Радамель пробуде недовго, після чого нарешті перейде до справжнього європейського гранда (найбільщ поширеною тоді була гіпотеза із мадридським «Реалом»). Та 22 січня 2014 трапилася злощасна подія, котра, цілком імовірно, розділила футбольну кар’єру Фалькао на «до» і «після». Невідомо, який ґедзь вкусив наставника монегасків Клаудіо Раньєрі, раз той вирішив, що у грі Кубка Франції проти аматорів із «Мон д’Ор Азер» його команда не обійдеться без послуг свого зіркового нападника. Незрозуміло, які демони викликали надмірну агресивність у вчителя географії, а за сумісництвом – захисника любительського клубу із Шаселе Сонера Ертека, чий контакт із ногами Фалькао завершився травмою для колумбійця, проте саме з цього моменту все пішло шкереберть. Розрив зв'язок на лівому коліні (який означав пропуск чемпіонату світу) став не лише особистою трагедією гравця, а й жахливим потрясінням для всієї Колумбії. Та незважаючи на всі зусилля ескулапів, на всі багатообіцяючі заголовки газет, на бразильський мундіаль Фалькао так і не поїхав.

Найбільш болючим у цій ситуації є те, що Радамель є людиною, яка справді живе футболом. Релігія, сім’я та футбол – це три наріжні камені його життя. Фалькао є емоційно чутливою особистістю, яка розглядає зв'язок із земним та неземним світами далеко не так скептично, як більшість людей. «Я намагаюся довіряти людям, проте це справді складна річ», - розповів форвард в інтерв’ю для Cromos. Коли іспанський телевізійний канал продемонстрували Радамелеві його дитячі світлини, той розчулився. «Наш світ не є справжнім. Футбол – дивна річ. Люди чомусь не бачать у ньому поганих моментів», - вилив душу Фалькао.

В приступі емоцій Фалькао не соромиться заплакати. Його прощальна прес-конференція у Мадриді декілька разів переривалася, щоб форвард зміг дістати із нагрудної кишені дбайливо прибережений носовичок, аби витерти очі та зачекати, доки його голос перестане тремтіти. Іншим зворушливим моментом стала зустріч нападника з 12-річним колумбійським хлопчиною, котрий не міг повірити тому, що бачить перед собою свого кумира (всього в його колекції нараховувалося 130 вирізок із зображенням Фалькао), супроводжуючи свою радість проливними сльозами. Після того, коли хлопець надемоційно запевнив Радамеля, що Бог допоможе йому відновитися від травми коліна, Фалькао не зміг стримати сліз – настільки щирим та по-дитячому невинним були слова хлопчика.

Після перегляду подібних відео одразу ж проникаєшся симпатією до гравця, котрому, незважаючи на захмарний статус, не чужі звичайні людські емоції. Фалькао не відсахується від свого юного фаната – навпаки, весь час він тримає його за руку, встановивши з ним тактильний контакт, щоб малий повірив у реальність зустрічі. І коли згодом спостерігаєш за тим, як Радамеля відштовхують від м’яча тінейджери з «Тоттенхема», то одразу ловиш себе на думці, що колумбієць не заслуговує на таке безславне становище, у якому він зараз опинився.

Не всім сподобався вчинок ван Гаала про делегування Фалькао на гру молодіжних складів – мовляв, таким чином голландський диктатор вбив у нападнику залишки впевненості у своїх силах. Сам керманич «Червоних дияволів» не вбачає у своєму рішенні нічого принизливого, лише резонне бажання дати Радамелеві побільше ігрового часу. Втім, не варто звинувачувати тренера у неприязні до футболіста. Якщо бути об’єктивним, спад у грі колумбійця трапився задовго до переходу на «Олд Траффорд»: після багатообіцяючого старту в «Монако» Фалькао згодом потрапив у турбулентну смугу, забивши лише 2 голи у 10 поєдинках. А потім настав день зустрічі із Сонером Ертеком…

Залишається тільки сподіватися, що подальша історія Радамеля все-таки набуде світліших тональностей, чи то у Манчестері (хоча імовірність того, що «Дияволи» активують суму відступних за малозабивного форварда у розмірі 43,5 млн. фунтів стерлінгів та повністю викуплять контракт гравця, з кожним днем наближається до позначки «абсолютний нуль), а чи ж в іншій команді. Важка праця над собою піднесла Фалькао на недосяжний багатьом рівень, і тому розчарування від його теперішньої гри тільки підсилюються. Якщо теперішня тенденція падіння ігрового рівня колумбійця збережеться, то культову фразу Валєрія Карпіна після домашньої поразки у Лізі чемпіонів від «Порту» можна буде поставити під сумнів.