Бразильська гармата Роберто Карлоса

Він був найкращим захисником кінця 90-х - початку 2000-х, забивав шедевральні та неймовірні голи, став найкращим тренером однієї з європейських країн і в майбутньому планує досягнути ще вищих успіхів на чолі гранда світового футболу.

Історія дитинства і юності Роберто Карлоса є традиційною для бразильців: народився в бідній і багатодітній сім’ї, у маленькому містечку Гарса. Своє ім’я Роберто Карлос да Сільва Роча отримав в честь бразильського співака та композитора Роберто Карлоса Браги, «короля латиноамериканської музики», пісні якого полюбляв батько майбутньої зірки футболу.

Сам герой сьогоднішньої розповіді любить розповідати про це: «Якщо ви введете в пошуку на YouTube «Роберто Карлос», ви отримаєте купу відео і зі мною, і з ним. Тому додавайте тег «голи», він же ж не так багато забивав».

Найбільше щастя для бразильських хлопчаків – це власний футбольний м’яч. Малий Роббі отримав такий подарунок від батька на свій третій день народження, і футбол став єдиною розвагою і захопленням майбутньої легенди.

«Незважаючи на те, що я виростав у бідній сім’ї, я з величезним задоволенням згадую своє дитинство. Те, як до мене ставились батьки, бабця з дідусем, сестри – це ніколи не забудеться» – ностальгує дорослий Роббі.

У 1981 році сім’я Роберто Карлоса переїздить в місто Кордейрополіс, а сам 12-річний Роберто влаштовується працювати на текстильний завод, і входить до складу місцевої футбольної команди «Атлетико Жувентус». Аби допомагати рідним фінансово, хлопцеві доводилось працювати по 8-9 годин в день, а потім ще й відвідувати тренування. Але така працьовитість зовсім скоро почала винагороджуватись – у 1988 році Роберто Карлос підписує свій перший професійний контракт із клубом «Уніан Сан-Жуан». За цю команду Карлос провів 4 сезони. Яскрава і корисна гра молодого захисника відкрила йому двері у молодіжну збірну Бразилії. В 1991-му році в складі «молодіжки» U-20 Роберто Карлос став віце-чемпіоном світу.

До слова, на початку «шалених 90-х» Роббі міг опинитись у російському чемпіонаті. У складі «Уніан Сан-Жуан» Карлос приїздив на розіграш «Кубка Parmalat», який проводився у Москві. Корпорація Parmalat в ті часи була титульним спонсором московського «Динамо», а такі турніри проводились з метою перегляду молодих талантів. Однак, далекоглядні і професійні скаути «динамівців» не зацікавились юним бразильцем через його «скромні габарити».

Однак, габарити Роббі не збентежили гранда бразильського футболу «Палмейрас», який на початку 1993-го року орендував гравця. У складі «Палмейраса» молодий захисник зіграв у двох першостях – чемпіонаті штату Сан-Паулу та чемпіонаті Бразилії. У першому ж своєму матчі за «Палмейрас» новачок клубу наробив знатного шороху – забив фантастичний гол потужним ударом в дальню «дев’ятку». Невдовзі такі удари стали візитівкою молодого енергійного і дуже працьовитого захисника. Граючи за «Палмерйрас» Роббі двічі ставав чемпіоном Бразилії та двічі – чемпіоном штату.

Першим великим турніром, на якому яскраво спалахнула зірка Роберто Карлоса, став Кубок Америки-95. Фланг захисту збірної Бразилії залишився вільним після того, як зі збірної пішов Бранко, тож тренер вирішив дати шанс молодому і перспективному «бігунцеві» «Палмейраса». Карлос використав подарований шанс на «відмінно», пристойно відіграв усі матчі того розіграшу Копа Америка, дійшовши до фіналу турніру (до слова, в майбутньому Роббі двічі стане володарем Кубка), і звернув на себе увагу європейських клубів.

Зокрема, футболіста запросили на огляд в «Міддлсбро», однак угода зірвалась, і Роберто Карлоса підписав міланський «Інтер», заплативши за нього 3,5 млн євро. Тодішній тренер «нерадзуррі» Рой Ходжсон намагався пристосувати бразильця до позиції лівого півзахисника, на якій Карлос не зміг розкрити свої найкращі якості, однак відпрацював дуже корисно для команди – за підсумками сезону його визнано найкращим захисником Серії А. Легендарний капітан Хав’єр Дзанетті перед тим, як завершив кар’єру, склав свою з гравців, із якими йому доводилось грати в «Інтері». У цій топ-11 знайшлось місце й для Роберто Карлоса.

Всього за міланський клуб Роббі відіграв 34 матчі, забив 7 голів, а перші кроки в одній з топ-ліг Європи стали для нього потужним трампліном, адже Роберто Карлос звернув на себе увагу керівництва «Королівського клубу» Іспанії. Міцного і швидкого захисника забажав мати у своєму складі головний тренер «вершкових» мадридців Фабіо Капелло, тож у 1996-му році Роберто Карлос став гравцем «Реала».

З мадридським відрізком кар’єри Роберто Карлоса пов’язаний його розквіт і найяскравіші моменти футбольного життя. Низькорослий, але потужний і реактивний бразильський захисник своєю самовіддачею і корисною грою, а також привітністю і позитивним настроєм, одразу закохав у себе місцеву торсиду. Роббі нарівні з Раулем став улюбленцем фанів «Мадрида».

За підсумками дебютного сезону в Примері Роберто Карлос здобув титул чемпіона Іспанії. Президент клубу Лоренсо Санс визнав, що придбання Роберто Карлоса стало одним із найвигідніших вкладів коштів, які здійснював «Реал». Бразилець швидко став одним із незмінних гравців основи «вершкових», контракт із ним було перепідписано на більш сприятливих умовах, а «клаусулу» за дострокове розірвання угоди визначено у розмірі 100 млн доларів.

Фірмові проходи лівим флангом, швидкісні простріли, гарматні удари, які частенько ставали голами – усе це допомагало «Реалу» здобувати титули, а Роберто Карлосу – приносити максимальну користь своєму клубові.

Всього у білосніжній футболці «Мадрида» Роберто Карлос відіграв 584 матчі, забив 71 гол. За період з 1996 по 2007 роки «Реал» чотири рази здобував «золото» чемпіонату Іспанії, тричі став володарем Суперкубка Іспанії. У 1998, 2000 та 2002 роках Роберто Карлос тріумфував з командою в Лізі чемпіонів, а у 2002-му році також став і володарем Суперкубка УЄФА. Не обійшлось і без індивідуальних відзнак – у сезонах 2002-го та 2003-го років Роберто Карлоса визнавали найкращим захисником Ліги чемпіонів.

У цей же час паралельно Роберто Карлос здобував міжнародне визнання і у складі національної збірної Бразилії. Став учасником двох чемпіонатів світу – 1998-го року, де дійшов до фіналу та переможного Мундіалю-2002.

Впродовж кар’єри Роберто Карлоса, він відзначався спринтерською швидкістю і надпотужним дальнім ударом. Довший час саме йому належав світовий рекорд за силою удару і швидкості польоту м’яча (198 км/год), який вдалось побити Лукашу Подольськи аж у 2010-му році.

У 1997 році Роберто Карлос увійшов до числа чотирьох найкращих гравців світу за версією ФІФА. У тому ж році він забив у ворота збірної Франції чи не найвідоміший свій гол, який через свою незвичну траєкторію назвали «бананом».

«Це фантастика, я й досі не розумію, як мені вдалось забити. Я грав у тісних бутсах – можливо, це допомогло. М’яч був досить легким, це теж зіграло свою роль. Але я тисячу разів намагався повторити цей удар – не вдалось жодного разу» – признається сам Роббі.

Після завершення контракту із «Реалом» Роберто Карлос отримав запрошення з берегів Босфору – у червні 2007-го року бразилець підписав контракт з турецьким «Фенербахче». В одній з перших ігор за нову команду Карлосу вдалось покращити своє особисте досягнення – він відзначився голом головою, третім у своїй кар’єрі.

В складі турецького клубу Роберто Карлос здобув «срібло» національного чемпіонату, а також двічі (у 2007 та 2009 роках) ставав володарем Суперкубка Туреччини. Останню гру за «Фенербахче» бразильський захисник відіграв у Лізі Європи. Після матчу колеги облили Карлоса водою та співали на його честь хвалебних пісеньок.

По завершенні виступів за «Фенербахче» Роббі повернувся на батьківщину – на 2 роки підписав контракт із «Коринтіансом». До слова, на презентації новачок клубу висловив намір завершити свою кар’єру саме у «Коринтіансі» і перейшов сюди, аби здобути титул, якого в нього ще не було – виграти з командою Кубок Лібертадорес.

Однак, на початку 2011-го року команда вилетіла з південноамериканської «Ліги чемпіонів», багатьом футболістам (в тому числі і нашому героєві) надходили погрози від розчарованих і роздратованих фанатів, тож Роберто Карлос покинув команду, розірвавши контракт за згодою сторін. Усього в футболці «Коринтіанса» Роббі провів 64 матчі, забивши у них 5 голів.

Наступний його трансфер був із категорії «бабах!» – взимку 2011-го року чемпіон світу і один з найтитулованіших гравців у світовому футболі став гравцем махачкалінського «Анжі». Амбіційний проект олігарха Сулеймана Керімова виріс на купі грошей, якими менеджмент сіяв навкруги, оголошувались серйозні завдання на сезон, Карлосу довірили капітанську пов’язку в потенційному «гранді російського, а невдовзі і європейського футболу».

29 вересня Роберто отримав посаду помічника головного тренера, однак не припинив виступати за клуб. У листопаді 2011-го року, після відставки головного тренера команди Гаджи Гаджієва, Роберто Карлоса призначили граючим тренером «Анжі». Однак, серйозних успіхів «грошовий мішок» не досягнув, імениті легіонери на чолі з Семюелем Ето’О покинули клуб, Карлос двічі став жертвою расистських вибриків російських вболівальників, і по завершенні сезоні 2012/13 вирішив припинити виступи за махачкалинсько-московський клуб, а заодно й завершити професійну кар’єру гравця.

Однак, зовсім недовго Роббі відпочивав від футболу. У 2013-му році Карлос повернувся до Туреччини вже в новому амплуа – тренера команди «Сівасспор». Як на свій повноцінний тренерський дебют, стартував Карлос дуже пристойно – за підсумками чемпіонату його клуб зайняв п’яте місце, однак в єврокубках виступити не зміг у зв’язку з відповідними санкціями УЄФА. Тренерські успіхи Роберто Карлоса не залишились непоміченими в Туреччині, його визнано найкращим тренером країни за підсумками 2014-го року.

Але, в новому сезоні справи у «Сівасспору» пішли не так добре – після 14 турів чемпіонату команда займала передостаннє місце в турнірній таблиці. Не зважаючи на зовсім недавно отриману відзнаку найкращого тренера Туреччини, керівництво клубу вирішило звільнити бразильця.

Проте, адаптований до реалій турецької першості Роберто Карлос швидко знайшов собі нове місце роботи – клуб вищої ліги «Акхісар». Використовуючи свій авторитет та репутацію, Карлос одразу ж заманив до середнячка турецького чемпіонату футболістів з пристойними іменами – з «Браги» прибув півзахисник Куштодіу, а з англійського «Вест Гему» – нападник Рікарду Ваш Те. Новачки клубу не приховували, що основною мотивацією для їх переходу в «Акхісар» стала можливість попрацювати під керівництвом бразильської легенди.

Поступово Роберто Карлос все глибше вникає в нюанси тренерського ремесла (чи то мистецтва), особливий акцент робить на психології:

“Зараз у мене таке розуміння футболу – контроль м’яча, швидкість, пас і багато ударів по воротах. В Туреччині слідкують за футболом, гра моєї попередньої команди отримала багато схвальних відгуків. Я працював під керівництвом багатьох великих тренерів: Капелло, Люшембургу, Парейра, Хіддінк, дель Боске. У кожного із них я навчився багатьом методикам, і всі ці підходи я намагаюсь з користю впровадити у своїй тренерській роботі. Коли потрібно бути жорстким і серйозним, я поводжусь як Сколарі чи Капелло. А коли треба продемонструвати дружнє ставлення до футболістів, я працюю з ними так, як зі мною працювали дель Боске або Хіддінк. Всі кличуть мене «містер», я не дуже люблю таке звернення. Я – Роберто Карлос. «Містер» – це слово для іменитих тренерів з великим досвідом, а я ж досі інколи мислю як футболіст”.

З «Акхісаром» у Карлоса підписано півторарічний контракт, отже вже у 2016-му році бразилець може змінити місце роботи. Про свої мрії, бажання та подальші плани легендарний захисник говорить обережно:«Можливо, я завоюю чемпіонство в Туреччині. А можливо стану тренером національної збірної, наприклад Бразилії. За років двадцять хотів би сидіти на тренерській лаві мадридського «Реала».

Бліц від Роберто Карлоса:

– Мій кумир? Марадона. Чому не Пеле? Звісно, Пеле – король футболу для усієї Бразилії, але я просто не застав його гри. А Дієго бачив. Справжній феномен. Й неважливо, що він аргентинець.

– П’ять найкращих бразильців в історії футболу? Фалькао, Роналдо, Кафу, Ромаріо і Жуніор.

– Найсильніший гравець, з яким я зіштовхувався в Італії – Франческо Тотті.

– Найбожевільніший гравець, якого я знаю – Томас Гравесен. Він жив у шаленому ритмі, а на тренуваннях з ним було дуже весело – він йшов у брутальні підкати, жорстко фолив, а потім починав реготати.

– Команди всіх часів – «Сан-Паулу» з Теле Сантаною і «Мілан» зразка 80-90-х років.

– Найкращий гравець «Реала» періоду «галактикос» – Зінедін Зідан.

“Зідана не вважав найкращим лише сам Зідан. Ми завжди піджартовували над ним через це”.

Правила життя Роберто Карлоса:

«Завжди намагаюся вибачитись перед людьми, якщо був неправий. Найчастіше доводиться просити пробачення у своїх дітей, через те, що не можу з ними проводити достатньо часу».

«Що мені допомогло досягнути успіхів в футболі? Поради батька, бажання грати на найвищому рівні і Бог».

«Заощаджуйте гроші, не витрачайте їх на алкоголь і розваги, допомагайте рідним. Згадайте Гаррінчу: у нього були гроші і всесвітня слава, а помер він у злиднях».

«Я люблю добряче пожартувати. У моєму житті є і серйозні моменти, але з 24-х годин на день можна знайти час і для жартів. Я серйозний десь чотири години на день – коли сплю».

«Де б я не був, я завжди залишають вірним вболівальником «Реала».

«Чесність і щирість – найважливіші якості людини. Краса, багатство – це все другорядне».

Юрій Гусак, "Брутальний Футбол"