Tribuna/Футбол/Блоги/Все про Китайську Супер Лігу/Причини провального виступу збірної Китаю з футболу у відборі до ЧС 2018. Чи допоможе їм Ліппі?

Причини провального виступу збірної Китаю з футболу у відборі до ЧС 2018. Чи допоможе їм Ліппі?

У своєму матеріалі спробую коротко визначити основні причини провалу збірної Китаю з футболу у відборі до Чемпіонату Світу 2018 року. Також спробую зробити висновки до можливої «реанімації» збірної після того, як її очолив Марчелло Ліппі.

Автор — Denys Vozniuk
25 октября 2016, 15:46

Давно вже хотів написати свій перший матеріал про Китай. І сподівався, що ним виявиться матеріал про трансферну політику клубів Піднебесної. Але, нещодавно грянула новина: "Марчелло Ліппі призначили головним тренером збірної Китаю". За відкритими даними італієць буде отримувати з вирахуванням усіх податків приблизно 19 мільйонів на рік.

Трохи введу в курс справи. Китай надто погано виступає у другому відборі Азіатського відбору до ЧС2018. Команда набрала лише 1 залікове очко, займаючи останнє місце в своїй групі. І, якщо після першого матчу проти Південної Кореї, програнного з рахунком 3-2, у болівальників Піднебесної ще могли бути якісь позитивні настрої (все-таки команда проявила характер і могла реально відігратись з раунку 3-0), то вже після третього матчу, де китайці програли відверто в рівній грі сирійцям, настрої різко змінились на негативні. А в останньому на данний момент матчі, де був програш збірній Узбекистану з рахунком 2-0, гри у збірної Китаю взагалі не було видно. 0-0 у другому матчі проти Ірану я в рахунок не беру. Той матч грою з обох боків назвати важко. Отже, чому Китай так різко здав під час другого раунду? В Азії відбір проходить у два раунди. У першому раунді Китай проблем майже не мав, пропустивши лише 1 м'яч від Катару на виїзді (це єдина поразка) та двічі зіграли 0-0 з Гонг Конгом. маючи шалену перевагу по грі.

Основну проблему збірної слід шукати у місцевому чемпіонаті, рівень якого різко пішов на спад, незважаючи на шалені трансферні вливання та грандіозні трансфери. Що я маю на увазі? Після того, як було оголошена так звана програма розвитку китайського футболу та буквальне запрошення могутніх китайських корпорацій вкладати гроші у китайські клуби, почали витрачатися солідні гроші, навіть у світовому футбольному масштабі, на трансфери більш-менш серйозних футболістів, які мали досвід виступів у європейських чи південноамериканських клубах. І, перш за все, в основній масі, ці придбання були направлені на підсилення атаки. На вістрі усіх китайських клубів розташувались запрошені "зірки". Наведу приклади з топ-клубів:

Пеллє, П.Сіссе, Д.Тарделлі - Шаньдунь Лунен; Халк, Елкесон. Куассі - Шанхай СІПГ,

Алан, Дж.Мартінез, Р.Гуларт - Гуанчжоу Евегранд; 

Жо, А.Тейшейра, Р.Мартінез - Дзяйнтсу Сунін;

Бейцзін Гоань - Бурак Йілмаз; Шанхай Шеньхуа - О.Мартінз, Демба Ба.

А тепер поглянемо на нападників збірної: Ху Янг (Шаньдунь Лунен), Нінг Янг (Хебей), Лінь Гао (Гуанчжоу Евегранд), Ке Сун (Тяндзінь Куанджан), Юнінг Джанг (Вітесс).

Почну з останнього. Хлопцю 19 років і за основну команду Вітесса провів аж 104 хвилини, з'явившись на полі 4 рази у цьому сезоні. Серез 4ки інших біль-менш стабільну практику мають Гао Лінь та Нінг Янг. При цьому їх гольова стабільність не сильно вражає, можливо, через вік. Обом вже по 30. Але, на мій погляд, важливішу роль все-таки відіграє стабільне становище у клубі.

До речі, якщо заглянути до списку кращих нападників чемпіонату Китаю, то там ми знайдемо аж одного китайця - це Ву Лей з Шанхай СІПГ і той є півзахисником.

З приходом великої кількості легіонерів до провідних (і не тільки) китайських клубів, почалась свого роду конфронтація гри. Що я маю на увазі? У клубах почався своєрідний поділ на своїх та іноземців. При чому, іноземці - це ті, що прийшли в цьому сезоні. Чому так? Та дуже просто. Раніше легіонери не мали такої великої привілегії як зараз. Це зумовлено великими витратами на їх придбання та зарплати. Яскравий приклад такої гри - це Дзяйнтсу Сунін середини сезону, де трійка Рамірес-Тейшейра-Жо грала окремо від команди. Те саме почало коїтись і з Хебеєм, де Лавецці та Жервіньо просто не помічали партнерів по команді.

Отже, на мій погляд, ця конфронтація та той факт, що багатьох лідерів клубів з китайським паспортом "дорогі легіонери", які за якістю гри не завжди були сильніші за місцевих зірок, задвинули далеко в силу перелічених обставин.

Півзахист збірної ж, на відміну від нападу, має достатньо практики, але... всі ці гравці - це "далекобійники". В них поставлений удар і на цьому все! І, коли цьому півзахисту протистоїть добре поставлена оборона суперника, і будь-яка спроба пробити з хорошої дистанції присікається, то гра збірної збивається на короткі паси без можливості пасу вперед. Нападник починає бігати... та просто бігати.

А тепер про головну біль... це позиція голкіпера у збірній. У всіх, без винятку, китайських клубів голкіпери - місцеві хлопці, у грі яких понтів більше, ніж надійності. Вони добре навчились демонструвати партнерам жести як Буффон, а не відбивати удари у стилі італійця. 

Проте, захист збірної Китаю вже не такий безнадійний, як її напад. І з цим, в першу чергу, має розібратись досвідчений Марчелло Ліппі, який має досвід роботи у китайському футболі. Адже, під керівництвом італійського наставника китайський гранд Гуанчжоу Евегранд досяг неймовірних висот як на місцевому, так і на континентальному клубному рівні.

У Китаї, як мені відомо, діє програма розвитку футболу. Деякі клуби мають чудові умови для розвитку та взрощування власних футбольних кадрів, де задіяний увесь світовий досвід. Перед збірною у найближчому майбутньому ставиться завдання потрапити у фінальну частину ЧС та виграти її. Проте, якщо зараз не змінити цю тенденцію з запрошенням, на мій погляд, сумнівних зірок з Європи та Південної Америки, то шансів на успіх буде дуже мало. Так, ці люди "феєрять" порівняно з місцевими хлопцями, тому що рівень останніх нижче, але останній виступ китайських клубів у Азіатській Лізі чемпіонів дав зрозуміти, що рівень чемпіонату впав порівнянно з тими роками, коли кістяк клубів складали китайці. Прикладом слугують, двобої на стадії 1/4 АЛЧ, де корейські гранди не помітили китайських, де дисципліна побила "зірковість". Тому що той же Халк грав окремо від колективу.

Проглядаючи списки нападників з китайським паспортом серед клубів КСЛ важко знайти когось стабільнішого, ніж ветеран Гао Лінь, гра якого у збірній не вражає зовсім. І, на мій погляд, знайти такого хлопця та відлагодити гру команди таким чином, щоб він частиною цього механізму - це головне завдання Ліппі. Також, італієць має навчити своїх хлопців грати різноманітніше, як це ще пару років тому робив Гуанчжоу Евегранд під керівництвом "Тренера Чемпіонів Світу".

Дякую за увагу! Любіть футбол!