Домашнє завдання. На що варто звернути особливу увагу в новому сезоні УПЛ

Вже сьогодні стартує українська Прем’єр-ліга. Для вболівальників – хороша можливість тимчасово відволіктись від буремних подій на Сході України і спрямувати свою енергію на підтримку улюблених команд.

На що варто звернути особливу увагу в цьому сезоні? Особисто для мене це стало зрозуміло після того, як я відвідав матч за Суперкубок України, що вперше відбувся в моєму рідному місті, на «Арені Львів».

І навіть не стільки сам матч, як Марш Єдності. Кількатисячна хода, в якій пліч-о-пліч йшли фанати «Шахтаря», «Динамо», «Карпат», «Ілічівця», «Зорі», звичайні мешканці Львова і гості міста, засвідчила, що саме має стати головним «трендом» цього сезону в українському футболі.

Особливу увагу в новому сезоні Прем’єр-ліги треба буде звернути на підтримку своїх команд. Однак, мова не про те, що всі львів’яни повинні підтримувати «Карпати», харків’яни – «Металіст», а запорожці – «Металург».

В силу усім відомих обставин, для багатьох команд поняття «рідні стіни» в цьому сезоні буде дуже умовним. Так, у Львові свої домашні матчі гратиме донецький «Шахтар». Їх сусіди з «Металурга» розпочнуть чемпіонат також у місті Лева, а наступні домашні матчі планують грати в Дніпродзержинську.

Новачок Прем’єр-ліги «Олімпік» стане тимчасовим хазяїном «Оболонь Арени», а луганська «Зоря» розділить із запорізьким «Металургом» честь приймати гостей на «Славутич Арені».

В таких складних умовах підтримка вболівальників для команд зі сходу України – це не лише впевненість в своїх силах, це також і відчуття рідних стін і домашніх умов в будь-якому куточку своєї країни.

Перемир’я, оголошене  ультрас всіх українських клубів під час Євромайдану, знизило градус фанатських протистоянь, натомість вболівальники на власному прикладі почали демонструвати єдність країни у всіх її проявах.

Урочисті спільні марші фанатів команд перед іграми чемпіонату, кубка країни, одразу стали хорошою традицією, яка наживо підтверджувала дієвість і правдивість гасел «Схід і Захід разом», «Одна єдина соборна Україна».

У цьому сезоні таку традицію треба не лише підтримувати, а й розвивати. Усі команди, які тимчасово не можуть тішити своєю грою власних вболівальників, повинні відчути максимальну підтримку від місцевих фанів.

Ще зовсім недавно для мене дивиною було б підтримувати «Шахтар», але  під час їх домашніх матчів на «Арені Львів» в рамках Прем’єр-ліги (і Ліги чемпіонів, звісно), я топитиму за гірників не згірш «кротів» із десятирічним вболівальницьким стажем.

Будь-яка українська команда не повинна почуватись вигнанцем у власній країні, граючи в футбол для громадян цієї країни, даруючи радість і задоволення глядачам у такий скрутний період. Тому особлива увага українських вболівальників має бути зосереджена на потужній підтримці тих клубів, які грають домашні матчі не зовсім вдома.

Це ще одна можливість продемонструвати єдність, на власному прикладі показати, що роз’єднати Україну неможливо, а футбол – це більше ніж гра. Це один з факторів, який засвідчує, що разом ми – сила, і якими би різними ми не були, але ми єдині.

Це мій останній текст для «Битви поглядів».

Дякую за те, що читали і плюсували, за критичні і заохочувальні коментарі. Окрема подяка організатору турніру Владу за класну ідею і цікавий формат. Респект суддям за складну, але важливу оцінювальну роботу і особливе шанування моїм колегам по турнірній боротьбі – ми файно провели час. Успіхів вам!