Український амбасадор GG Єгор Зарев: «Покерне ком’юніті – просто ангели. Освічені, інтелігентні, цікаві люди»
Хто я? Конфуцій, Ганді, Черчилль та (неочікувано!) Білий Тигр сміливо усміхаються просто в камеру.
Головна інтрига грудня: хто ж перевтілився у величних гравців своїх епох? – нарешті розкрита: у такий незвичний спосіб міжнародний бренд GGPoker презентує нового амбасадора, відомого покериста й стрімера Єгора BigGOGI Зарева.
Хто ж він такий, Єгор Зарев – запитуємо у самого амбасадора в ексклюзивному інтерв’ю.
– Хто ти, Єгоре?
– Завжди – пристрасний гравець. В минулому – трішки актор. В майбутньому – хто знає? – найвідоміший у світі стрімер і коментатор? Автор власного шоу? Про всі ці речі я говорю так: відчиняй двері й заходь. Проте, поки не увійдеш – не знатимеш, що далі.
Ось, наприклад, я відкрив двері у світ стрімів – і мене досить швидко помітили GG.
– Ти прийшов у покер 15 років тому. Як це відбулося?
– О-о-о, спочатку мене зачарував фільм. «Rounders» – «Шулери» українською. Там я побачив Техаський Холдем – і він мені шалено сподобався! Я почав грати з друзями на кухні. А потім мені розповіли, що можна грати ще й в Інтернеті. І я такий: «Та гара-а-азд. Бути такого не може».
В той час я займався продажем аудіовізуальної продукції за кордон. Навантаження в такій роботі непостійне. Є нетривалі періоди перед телеринками, коли ти просто в милі: маєш нескінченну кількість зустрічей-переговорів, обмінюєшся листами, комусь телефонуєш… Два місяці суцільного божевілля. Потім сам ринок – це поїздка кудись. А потім ти довго чекаєш на зворотній зв’язок… Це було так нудно!
Тому я вирішив зайняти себе грою на умовні фішки. Виграв мільйон. Розумію: ось мій зірковий час. Зроблю депозит. Спочатку йшов у плюс, але потім занервував і – програв. Якусь невеличку суму, проте все одно було неприємно. І я вирішив: що ж, досить.
А тут раптом побачив рекламу покерної школи, і вирішив все ж таки почитати статті для початківців. І! Виявляється! Грати потрібно не всі поспіль комбінації! А лише найцікавіші карти!
Я проаналізував свої невдалі партії і дійшов висновку, що грав пари зі слабкою старшою картою. Ага. Отже, потрібно від них відмовлятися. Гм. Підійшов до майбутньої дружини і запитав: «А якщо я спробую ще раз? Найостанніший?» Вона погодилася. Я зробив внесок і з того часу більше ніколи не депозитував.
– Як твоя сім’я сприймає твій світ?
– Мої батьки, дідусі й бабусі вважають мене людиною, яка завжди знає, що робить. Вони вірять у мене в покері та в покер у мені. А дружина, взагалі, – моє джерело натхнення. Підтримка, опора, тил.
Та й у моєму оточенні ніхто й ніколи не дивився на мене косим оком! Я пишаюся званням покериста. Так, це постійне змагання. Так, тут величезна конкуренція. Але й нескінченний розвиток. Мене приваблює ідея бути кращим – ані кроку назад. Онлайн для цього підходить неабияк.
– Чому саме онлайн?
– Спочатку мене надихали TV-покеристи: Хельмут, Негреану, Лак, Брансон, Фарха – ті, хто грав у шоу High Stakes Poker. Проте зрештою я зрозумів, що є ве-ли-чезна різниця між тим, як покер зображується в масовій культурі і як грається наживо та в інтернеті. Покер наживо вимагає одних навичок, онлайн – зовсім інших. Наживо зіграти 15 роздач за годину – це непогано. Але в інтернеті я за годину зіграю шістсот! Онлайн-покерист проживає десятки життів офлайн-покериста.
– Що ти відчуваєш, коли граєш?
– За вечір гри я можу відчути всю гаму емоцій – від повної зневіри до феєричного захоплення.
А ще, зізнаюсь, мені подобається навіювати за столом страх. Я дуже агреcивно граю. Я з тих людей, які власну бабусю чек-рейзнуть!
У мене не буває такого: двоє друзів сидять за столом і м’яко грають. Це взагалі не про мене! Зустрівся якось з колегою-стрімером. Кажу: «Ти класний хлопець. Чудовий. Позитивний.» А він мені: «Єгоре, ти мій кумир». І мені так приємно відразу, знаєте. А потім сіли за стіл. І я відчуваю, що його ненавиджу, просто знищу зараз (сміється – прим).
Проте колись я відчув, що втрачаю первинну покерну емоцію – я начебто наклав на себе якісь зобов’язання. Я ж 15 років грав у кеш. Вже навіть не було куди розвиватися – хіба що заглиблюватися у якісь деталі, щоб отримувати мікропереваги проти гравців свого рівня. Це вже не про задоволення – і це зовсім не прикольно. Мені життєво потрібно грати й гратися. Так я відчуваю себе живим. Я перейшов у турніри – і це стало певним визволенням. Я прийшов робити те, що хочеться, – і це дає мені відчуття свободи.
– Що ти хотів би змінити в покері? Чого тобі не вистачає?
– Запитати мене, що змінити в покері – це як… Запитати, що мене не влаштовує в світі. Я сприймаю світ з усіма його костурбатостями. Світ такий, який є – то ж я до нього адаптуюсь. Я готовий змінювати світ у межах себе. Змінити себе заради мети. Саме тому я прийшов у турніри, у стріми…
– До речі, щодо мотивації стати стрімером – ти згадував про свій акторський потенціал. Розкажеш детальніше?
– Я зростав у творчій атмосфері: телевізійні, кіношні проєкти… Перший мій акторський досвід взагалі трапився, коли мені було 3 чи 4 роки – це були кліпи, які знімали «Маски Шоу».
Є кумедна історія. В одному з кліпів за режисерським задумом я повинен був сидіти на горщику (звісно, голяка) й читати Кримінальний кодекс. Дідусь розповідав: я чинив страшенний опір! Не хотів знімати труси. Врешті-решт піддався вмовлянням. Так от, сцена відзнята, а я, малеча, гучно заявляю: «Труси я зняв! Але нічого в горщик не зробив!».
У вісім років я знявся у невеликій епізодичній ролі в стрічці «Сім днів з російською красунею» – повнометражна картина, яку зняли Володарський та Маски. І врешті-решт, коли «Маски» створили своє шоу, мене залучали до більшості епізодів.
– І як зйомки у відомому шоу вплинули на твоє життя?
– У дитинстві популярність швидкоплинна. Спочатку мене просто впізнавали в школі. Потім дражнили. А потім я знову перетворився на Єгора.
– Підвищена увага вплинула на твою самооцінку та внутрішній світ?
– Дружина мене сварить постійно. Каже: ти любиш привертати увагу – на публіці, голосно щось розповідати. Мабуть, є така в мене потреба, зародилася в ранньому віці і збереглася. Можливо, тому я й вирішив спробувати стріми?
– А як зараз справи із впізнаваністю?
– Я часто зустрічаю за столом людей з України. Вони дуже доброзичливі до мене! Це надихає. Я навіть запам’ятовую ніки – у мене є глядачі, які постійно вітаються, коментують, зичать удачі. Це зовсім не те, що було в школі. Тут тобі апріорі раді.
– То як ти оцінюєш ком’юніті?
– Колись – ще на початку моєї кар’єри стрімера – один коллега намагався запевнити мене, що ком’юніті покеру зле і жадібне. Я сказав «Ні». Був упевнений – і досі переконуюсь: покерне ком’юніті – просто ангели. Освічені, інтелігентні, цікаві люди. Аудиторія GG – чудова.
Я всіх людей ідеалізую. Я – романтик. Я у цьому плані невиправний. У мене непохитна віра в людство. Але мушу зізнатися: я фільтрую аудиторію. У Твічі в мене заблоковано понад 130 осіб з 11 тисяч. Це півтора проценти – і це більше, ніж у середньому на ринку. Люди намагаються не розкидатися підписниками. Проте, коли справа стосується роботи, покеру, мого мікроменеджменту – я доволі жорсткий та категоричний.
У мене є правила, цінності та бачення. Наприклад, я критично не сприймаю, коли до мене приходять обговорювати інших. Мені потрібно, щоб довкола мене були розумні та виховані люди – це ядро. Без нього ніяк, разом з ними простіше рухатися.
А ще був момент, коли я зробив амністію. Розблокував всіх – і (можете повірити?) вони повернулися, але вже підтримуючи мої цінності.
– Стріми для тебе – це імпровізація чи сценарій?
– Більше імпровізація, але є деякі нотатки. Стріми – це досить складний формат: тут дуже великі обсяги часу та непостійна аудиторія. За один ефір я можу відповісти на одне й те саме питання по 5-7 разів. Тому якісь речі я, звісно, готую заздалегідь. У мене є модератор, у нього – списки популярних запитань та відповідей. Також я приблизно планую тему, якої буду торкатися. Наприклад, сьогодні я хочу просувати платні підписки, а завтра – безкоштовні. Чи інстаграм.
Проте зізнаюся: спочатку я ніяк не працював з аудиторією й відповідно не отримував фідбеку. Потім проаналізував свій стиль, прочитав кілька книжок – і змінив подачу. Я прагну створювати цікавий продукт, мені подобається розважати людей і водночас приносити користь. Тому я можу пустувати, гратися, гримасувати – а за хвилину перемкнуся на серйозну аналітику.
– Ти не вперше говориш про те, що все аналізуєш. Проаналізував – почав успішно грати у покер. Проаналізував – почав робити високоякісні стріми. Тобі важливо розібрати все по поличках. Які інші свої якості ти вважаєш ключовими?
– Не дуже люблю рефлексувати. Сприймав цю свою рису як щось абсолютно природне, доки не зрозумів, що людям це не властиво. Щиро кажучи, я дуже здивувався.
Але гаразд… У мене аналітичний склад розуму. Світла голова. Я позитивний. З гарним почуттям гумору. У мене добре поставлена мова! Мені завжди є що сказати. Та й взагалі я здібний хлопець.
І ще – я б міг скривити душею, назвавши себе ініціативним. Проте, я переважно консервативний. Не люблю зміни. Але, якщо є потреба над чимось добре попрацювати, я сам кажу собі: «Ні-і-і, Гоша, так далі не піде. Зберись. Ти ініціативний».
Наведу приклад. Перші два з половиною роки в інституті я просто байдики бив. А ось – раптом – іспит по предмету, який здався мені цікавим. Вирішив вивчити білети, хоч на пари і не ходив. Я вперше пішов на іспит підготовленим! Я на все відповів! І мені поставили лише 4! Саме через те, що я не ходив. Я озирнувся: навколо сидять відмінниці і насилу відповідать, не тягнуть матеріал. Як мене це зачепило! Я вирішив: ну все. Це моя остання четвірка. Це мене дуже заїло! Я почав вчитися, став відмінником. Просто прийняв правила гри.
– Які з твоїх якостей допомагають досягати гарних результатів у покері? Можливо, щось з акторського бекграунду?
– Високі вимоги до себе. Повірте, до себе я найприскіпливіший. З собою я найжорсткіший. Але особисті завищені стандарти ще нікому не зашкодили – це моя думка.
Щодо акторського – це однозначно емпатія. Щоб вжитися в роль, необхідно зрозуміти людину, чий образ ти на себе одягаєш. Емпатія за столом – це розуміння того, що людині зараз страшно, або ж вона відчуває азарт, або ж максимально спокійна. Живи роллю свого опонента – і ти зрозумієш, як із ним грати.
– Чи включаєш ти свої акторські навички під час гри для того, щоб дезорієнтувати суперників?
– Успіх гри залежить як від того, що виказує твій опонент, так і від того, що показуєш ти. Якщо ти почнеш акторити, ти ніколи не передбачиш, яку реакцію твої дії спровокують у опонента. Тому краще за столом видавати мінімум особистої інформації.
Але щодо стрімів – тут я змінив позицію. Я ж це роблю по фану, тож акторство лише допомагає. Це дуже класно: коли можна гратися, акторити і бешкетувати.